Бізін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бізін

Час на посаді:
раніше 459 — близько 507
Наступник Бертахар
Бадеріх
Герменефред

Помер близько 507
Дружина 1-я:Базіна Тюрингська
2-я:Менія Лангобардська
Діти Від 2-о шлюбу:
сини: Бертахар, Бадеріх, Герменефред

Біографія[ред.ред. код]

У другій половині 450-х років, у зв'язку з ліквідацією загрози з боку гунів, ряд споріднених германських племен об'єдналися у союз на чолі з королем Бізіном. 459 року Бізін і його дружина Базіна надали притулок вигнаному за насильства над своїми підданими королю салічних франків Хільдеріку I. Коли після 8 років вигнання Хільдерік I повернувся на батьківщину та знову став королем франків, до нього прибула Базіна, яка кинула чоловіка, і стала його дружиною[1][2][3]. Другою дружиною короля Бізіна стала лангобардка Менія, яка подарувала йому 3-х синів: Герменефреда, Бертахара та Бадеріха, які успадковували трон Бізіна після його смерті. Ймовірно, що Бізін був тією самою особою, що й король тюрингів Фісуд, чия дочка Ранікунда вийшла заміж за короля лангобардів Вако[4][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Григорій Турський. Історія франків. Книга 2. ст.11 (рос.)
  2. Фредегар Хроніка
  3. Книга історії франків. 6-7 (рос.)
  4. Походження народу лангобардів
  5. Хронологія правління Бізіна через уривчастість історичних свідчень точно невідома. Деякі історики припускають, що у другій половині V століття в Тюрінгії правили два короля на ім'я Бізін: Бізін I (помер близько 487 року), у якого Хільдерік I знайшов притулок, і Бізін II, який був чоловіком Меніі та батьком Герменефреда, Бертахара, Бадеріха та Ранікунди.

Література[ред.ред. код]

  • Альфан Л. Варвары (от Великого переселения народов до тюркских завоеваний XI в.). — СПб. : Евразия, 2003. — 416 с. — ISBN 5-8071-0135-9.

Посилання[ред.ред. код]