Біле сонце пустелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біле сонце пустелі M:
Белое солнце пустыни
Памятник Сухову 1.jpg
Скульптура в Донецьку.
Жанр Істерн
Режисер Володимир Мотиль
Продюсер Мосфільм
Сценарист Рустам Ібрагімбеков
Валентин Єжов
У головних
ролях
Анатолій Кузнєцов
Павло Луспекаєв
Спартак Мішулін
Кахі Кавсадзе
Микола Годовіков
Оператор Eduard Rozovsky[d]
Композитор Шварц Ісаак Йосипович
Кінокомпанія Мосфільм
Ленфільм
Тривалість 84 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1969
IMDb ID 0066565

«Біле сонце пустелі» — радянський фільм режисера Володимира Мотиля, знятий на кіностудіях Мосфільм, Ленфільм у 1969 році.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму відбувається на початку 1920-х років на східному березі Каспійського моря. Закінчилася громадянська війна, але в Середній Азії ще орудують банди басмачів. Червоноармієць Федір Іванович Сухов повертається через пустелю додому, в Росію, до дружини Катерини Матвіївні. На початку він звільняє місцевого жителя Саїда, закопаного по шию в пісок.

Виявляється, на болісну смерть Саїда залишив бандит Джавдет, який убив його батька і забрав все майно. Далі Сухову зустрічається загін червоного командира Рахімова, який переслідує іншого бандита - Чорного Абдулу та його банду. Раніше Абдула втік з фортеці і залишив там своїх дружин. Над ними нависла смертельна загроза: якщо чоловік не може забрати всіх дружин з собою, він вбиває їх. Рахімов вмовляє Сухова затриматися і охороняти дружин Абдули, а сам вирушає за Абдулою в погоню, відрядивши в помічники Сухову молодого червоноармійця Петруху.

Сухов супроводжує колишніх дружин Абдули в найближче приморське селище Педжент. Незабаром туди приходить і Абдулла зі своєю бандою, плануючи тут морем переправитися за кордон.

За зброєю і підтримкою Сухов звертається на колишній пост царської митниці до його начальника, Павла Артемійовича Верещагіна, але отримує відмову. Тоді він ремонтує старий кулемет «Льюїс», знаходить ящик з динамітом і мінує єдиний баркас у берега. Сухову вдається захопити Абдулу в полон, але той тікає, убивши Петруху і наймолодшу з дружин - 15-річну Гюльчатай. Пізніше Сухов виводить гарем з Педженту через підземний хід, який йому показав Лебедєв, хранитель місцевого музею.

Втікачі ховаються разом в старому нафтовому резервуарі, де їх беруть в облогу бандити. Дізнавшись про загибель Петрухи, який йому сподобався, Верещагін відбиває у басмачів баркас, направляє його до берега, не знаючи, що баркас замінований, і гине під час вибуху. Сухов не зміг запобігти його загибелі. У момент вибуху він вибирається з резервуара і за допомогою Саїда знищує всіх бандитів. Гарем передають під опіку Рахімова, а Сухов відновлює свій шлях на батьківщину.

У фільмі знімалися[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]