Білик Леся Петрівна
| Леся Петрівна Білик | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 4 травня 1956 (67 років) | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменник, педагог | |||
| Alma mater | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | повість, новела, роман, п'єса | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Леся Петрівна Мацура, у шлюбі Білик (псевдонім Олеся Галич; нар. 4 травня 1956, м. Осинники Кемеровської області (нині - Російська Федерація)) — українська письменниця, драматург, педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 4 травня 1956 у м. Осинники Кемеровської області (Росія) у родині репресованих українців. Навчалася у Івано-Франківському педагогічному інституті (нині — Прикарпатський університет) (українська філологія).
Учителювала на Київщині, Івано-Франківщині (м.Калуш), Тернопільщині. Працювала науковою співробітницею музею «Зборівська битва» (м. Зборів).
Живе у місті Зборові Тернопільської області. Одружена з журналістом Леонідом Біликом.
Публікувалась на сторінках літературних часописів «Дзвін», «Літературний Тернопіль», «Холодний Яр», «Золота Пектораль», «Січеслав»; альманахів «Курінь», «Сонячне гроно», «Подільська толока» та ін.
Член Національної спілки письменників України з 2007 року.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Відмінник освіти України (2006)
- Лауреатка Всеукраїнського конкурсу радіоп'єс («Рондо Короля», 2009), "Дев'ятий день", 2011).
- Лауреатка Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (роман "Сьоме небо леді Арс, 2007 та п'єса «Переступи поріг», 2009 у співавторстві з Леонідом Біликом)
- Лауреатка Міжнародної літературної премії імені Уласа Самчука (2018)
Книжки[ред. | ред. код]
Авторка новел, повістей, романів, що вийшли у тернопільських видавництвах "Джура", "Навчальна книга - Богдан", "Терно-граф").
- «Усі дороги ведуть до Риму» (2004)
- «Хочемо раю на землі» (2006)
- «Сьоме небо леді Арс» (2007)
- «Душі в екзилі»[1] (2012)
- "Портрет Діани" (2016)
- "Промені й тіні Кароля Йозефа Ліпінського" (2017)
- "Жав-Жайвір-Жар" (2017)
- "Тремоло" (2019)
Публіцистичні статті[ред. | ред. код]
- Білик Л. Ех, гроші... «Гроші»!, або Як крізь сльози сміється Карпенко-Карий : [відгук на виставу Терноп. академ. обл. укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка за п’єсою «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого] / Л. Білик // Свобода. — 2010. — 26 трав. — С. 1.
- Білик Л. З когорти незламних : [про крайового провідника ОУН І. Габрусевича] / Л. Білик // Зборівська дзвіниця. — 2012. — 1 черв. — С. 2 : фот. — (Чин героїв — дух свободи).
- Білик Л. Музи не мовчать : [у Зборів. технічному коледжі відбувся творч. звіт письменників Тернопілля] / Л. Білик // Зборівська дзвіниця. — 2014. — 7 листоп. — С. 2 : фот.
- Білик Л. У світлі Карпенкової легенди / Л. Білик // Вільне життя. — 2007. — 27 жовт. — С. 8. — (Прем’єра шевченківців: резонанс).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Січкоріз Валентина «Леся Білик: „Інколи мені здається, що патріотизм — це призначення“». Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал. Білик Леся, письменниця [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Білик Леся — письменниця, драматург, педагог : [біогр. довідка] // Письменники Тернопілля : Члени Нац. спілки письменників України. — Тернопіль, 2010. — С. 16 : фот.
- Галич Олеся (справжнє ім’я та прізвище — Леся Білик) : [біогр. довідка] // Літературне Тернопілля, 1984—2007 рр. : антологія. — Тернопіль, 2007. — С. 128—141 : фот.
- Мельничук Б. Галич Олеся (з дому — Мацура Леся Петрівна; в заміжжі — Білик; 4.05.1956, м. Осінніки Кемеров. обл., нині РФ) — педагог, письменник / Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2009. — Т. 4 (додатковий) : А — Я. — С. 130 : фот.
- Білик Л. Головний герой — людська душа : [бесіда з письменницею Л. Білик] / вів П. Сорока // 20 хвилин. — 2012. — 21—22 верес. — С. 13 : фот. — (Літкафе).
- Білик Л. Кожен із нас — дзеркало для ближнього : [бесіда з письменницею Л. Білик] / вів П. Нетеч // Тернопільський оглядач. — 2008. — № 26. — С. 38—39 : фот.
- Білик Л. Леся Білик: «Література — це життя після смерті» : [розмова з письменницею] / вів П. Сорока // Українська літературна газета. — 2013. — 26 лип. — С. 8—9 : фот. — (Віч-на-віч).
- Атаманчук А. Всі дороги ведуть до Риму : [про письменницю Л. Білик] / А. Атаманчук // Нова ера. — 2008. — 19—25 листоп. — С. 6 : фот.
- Безкоровайний, Є. [У Терноп. обл. універс. наук. б-ці письменниця з м. Зборова Л. Білик репрезентувала свої романи «Душа в екзилі» та «Сьоме небо леді Арс»] / Є. Безкоровайний, У. Коропецька, Б. Мельничук // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 4. — С. 152. — (День за днем — у скарбницю духовності).
- Журі четвертого Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси під девізом «Відродимо забутий жанр» на чолі з його головою, генеральним директором Національної радіокомпанії України Т. Авраховим назвало переможців і лауреатів : ...лауреатами конкурсу стали Леся та Леонід Білики (м. Зборів) за радіоп’єсу «Дев’ятий день» // Літературна Україна. — 2011. — 10 берез. — С. 6. — (А мова — як море).
- Золотнюк А. Страждання, яке вибілює : [презентація книги «Сьоме небо леді Арс» Лесі та Леоніда Біликів] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2011. — 23 верес. — С. 5 : фот. — (Читаймо).
- Кондра С. «Душа в екзилі», або Невигадана історія про заробітчанство : [творча зустріч у Терноп. обл. універс. наук. б-ці з Лесею та Леонідом Біликами] / С. Кондра // Свобода. — 2012. — 15 черв. — С. 8 : фот. — (Варто прочитати).
- Короненко С. Всеукраїнський конкурс радіоп’єс : [лауреат конкурсу «Відродимо забутий жанр» — Л. Білик (м. Зборів — п’єса «Рондо Кароля»)] / С. Короненко // Літературна Україна. — 2008. — 25 груд. — С. 2.
- Дігай Т. Драма сучасної весталки / Т. Дігай // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 1. — С. 96—97 : фот. — (Літературна критика). — Рец. на кн.:
- Білик Л. Сьоме небо леді Арс : роман / Леся Білик, Леонід Білик. — Тернопіль : Богдан, 2011. — 112 с.