Білокопитов Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Григорович Білокопитов
Білокопитов Микола Григорович.JPG
Народився 11 лютого 1954(1954-02-11) (65 років)
Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність поет, сатирик
Alma mater Українська академія друкарства
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди

Микола Григорович Білокопитов11 лютого 1954,Мелітополь) — український сатирик, поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1954 р. в м. Мелітополі Запорізької області. Дитинство пройшло в селищі Кушугум Запорізького району, де він закінчив середню школу.

Закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.

Працює редактором відділу політики і журналістських розслідувань.

Автор книжок гумору «Вовча наука» (1991), «Міні знову в моді» (1994), «Нечиста сила» (1995), «Без паніки» (2004), «Весела парочка» (2006), «Бізнес баби Федори» (2007), «Принциповий Флюгер» (2008),«Революційні вила» та «Камасутра в тролейбусі» (2015).

Лауреат премій імені Степана Руданського, Остапа Вишні та Василя Юхимовича.

Коли Миколі Білокопитову натякають на російське прізвище, він відповідає:

« Дай, Боже, Україні побільше Донцових, Драгоманових, Костомарових, Баранових (має на увазі Віктора Федоровича, автора пісні “Українці мої”), до яких декотрим сіманєнкам з мойсеєнками та вітренками з марченками, не зважаючи на українські прізвища, ще дорости потрібно »

.

Посилання[ред. | ред. код]