Білостоцька католицька духовна семінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білостоцька католицька духовна семінарія
Seminarium w Białymstoku. Biblioteka.jpg
Оригінальна назва Wyższe Seminarium Duchowne w Białymstoku
Дата заснування 16 серпня 1569
Конфесія Католицизм
Церква Католицька церква
Розташування Білосток, Польща
Юридична адреса ul. Warszawska 46, 15-077 Białystok

Білостоцька католицька духовна семінарія (пол. Wyższe Seminarium Duchowne w Białymstoku) — державний вищий навчальний заклад, католицька духовна семінарія, що розташована у місті Білосток, Польща. Семінарія готує католицький священиків дл білостоцької Єпархії.

Історія[ред. | ред. код]

Заснована 11 січня 1582 у Вільно архієпископом кардиналом Юрієм Радзивілом. Протягом наступних двох століть семінарія розташовувалася у єпископському палаці. Подальший розвиток семінарії відбувся тоді, коли вона була передана під опіку ченцям із конгрегації святого Вікентія де Поля.

У 1774 при архієпископі Масальському семінарія переїхала у власне приміщення у колишній будівлі єзуїтського новіціату при церкві святого Ігнатія Лойоли.

Під час правління архієпископа Косаковського семінарія перемістилася до колишнього кармелітського монастиря при церкві святого Георгія. У цьому місці семінарія проіснувала до 1945 року.

Від 1925 семінарія була філіалом теологічного факультету Університету Стефана Баторія.

У 1945 Вільнюс був переданий Литві. 20 лютого 1945 архієпископ Ромуальд Яблжиковський вирішив перемістити семінарію до Білостоку. Після переводу семінарії до Польщі навчальна частина семінарії до 1981 розташовувалася у різних приміщеннях Білостока. У 1981 Святий Престол заснував єпархію Білостока та семінарія набула єпархіального статусу.

Білостоцька семінарія характеризується місіонерською спрямованістю. У кінці XX ст. до Білостоцької семінарії направлялися на навчання студенти із Білорусі та Росії, де на той час не було власних католицьких семінарій.

Ректори[ред. | ред. код]

  • Ян Ушило (1945);
  • Ігнаці Свирський (1945—1946);
  • Владислав Сушинський (1946);
  • Антоній Цихонський (1972);
  • Станіслав Петровський (1972—1979);
  • Едвард Озоровський (1979—1992);
  • Тадеуш Крахель (1992—1993);
  • Станіслав Холодок;
  • Юзеф Забельський;
  • Войцех Лазевський;
  • Адам Скречко.

Посилання[ред. | ред. код]