Білоус Григорій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоус Григорій Павлович
Народився 7 січня 1940(1940-01-07)
Курмани, Недригайлівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Помер 28 грудня 2011(2011-12-28) (71 рік)
Діяльність поет
Alma mater Київський геологорозвідувальний технікум
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Вас поглинає Лета,
Лиш Слово не вмира,
Безсмертя у поета
На кінчику пера

Григорій Білоус, з афоризмів[1]

Григо́рій Па́влович Білоу́с (нар.7 січня 1940[2], Курмани — пом.28 грудня 2011[3], Черкаси) — поет. Заслужений працівник культури України.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився в с. Курмани Недригайлівського району Сумської області.

Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум та Вищу партійну школу при ЦК КПУ.

Був головою Черкаської обласної організації НСПУ з 1999 по 2010 рр., головним редактором часопису «Холодний Яр».

Автор збірок поезій «Зоряний колодязь», «Терноцвіт», книжки прози «Рудоман», книжки поем з коментарями «Провидці правди і свободи», художньої публіцистики «Слова, слова, спасіте наші душі».

Лауреат міжнародної премії імені Г. Сковороди, обласної імені В. Симоненка (1999), регіональної М. Старицького.

Григорій Білоус помер 28 грудня 2011[4] р. Поховано в м. Черкаси на центральній алеї міського цвинтаря[5].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Коротко про безсмертя. Весела світлиця. www.silskivisti.kiev.ua. 2011-08-19. Процитовано 2012-05-07. [недоступне посилання з червень 2019]
  2. Письменницький довідник (Б). nspu.org.ua. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-05-07. 
  3. Помер Григорій Білоус. www.cherkassynews.tv. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-05-07. 
  4. Скотилась Білоусова зоря... www.kray.ck.ua. 4 січня 2012. Процитовано 2012-05-07. [недоступне посилання з червень 2019]
  5. Завтра черкащани прощатимуться з Григорієм Білоусом. procherk.info. 2011-12-29. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-05-07.