Біма (народ)
| Біма | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 603 690 (2000)[1] |
| Ареал |
 Індонезія: провінція Західна Південно-Східна Нуса |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до: | мангараї, енде, ліо |
| Мова | біма, індонезійська |
| Релігія | іслам |
Бі́ма (мбоджо, домпу, власна назва доу біма, доу мбоджо, індонез. Suku Bima) — народ в Індонезії, на сході острова Сумбава (область Біма).
Розселення, чисельність[ред. | ред. код]
Населяють округи Біма і Домпу провінції Західна Південно-Східна Нуса. Незважаючи на те, що ця територія має довгу морську берегову лінію з багатьма затоками, більшість населення живе приблизно за 5 км від узбережжя. Крім острова Сумбава, живуть також на дрібних сусідніх островах Сангеанг, Банта, Комодо[2].
Чисельність біма 2000 року становила 513 055 осіб, ще 90 635 осіб нараховували домпу, разом це 15,76 % населення провінції[3].
Мова, релігія[ред. | ред. код]
Говорять мовою біма (нґагі-мбоджо), яка належить до центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і поділяється на діалекти біма, коло, сангар, толовері, мбоджо[2]. Писемність на основі латинської абетки[2]. Поширена також індонезійська мова.
За релігією — мусульмани-суніти. Зберігаються також пережитки старих анімістичних вірувань. Біма вірять в існування духів предків (паре-но-бонгі), духів баке і джин, що живуть в деревах і на високих горах, верховного бога Батара-Ґанґа та інших бгів: Батара-Ґуру, Ідадарі-Сакті, Джененг. Вони вважають, що духи можуть викликати хвороби та стихійні лиха. У повсякденному житті люди звертаються по допомогу до традиційних цілителів.
Історія[ред. | ред. код]
Біманська державність склалася під культурним впливом макасарської держави Гова на півдні Сулавесі. У XVI ст. до складу Біми входило багато земель, розташованих на схід від Сумбави: Мангарай, Енде, Ларантука на острові Флорес, а також острови Солор, Алор, Сумба, Саву. На початку XVII ст. макасарці тимчасового захопили Біму й поширили серед них іслам. Згодом тут існував власний султанат Біма (1620—1958).
Господарство[ред. | ред. код]
Основне заняття — перелогове землеробство. Основною продовольчою культурою є рис. На рисових полях біма використовують спеціальну іригаційну систему, яку називають панґава. У великих господарствах орють плугом, у дрібних обробляють ґрунт мотикою, мачете, палицею-копачкою. Вирощують також кукурудзу, просо, бульби, на продаж — каву, перець, овочі, фрукти.
Розводять на продаж місцеву породу коней. Тримають також буйволів, дрібну рогату худобу, домашню птицю. Жінки плетуть килимки з бамбука та пальмового листя, а також виготовляють знамениту місцеву тканину тембенґолі.
Багато біма у пошуках роботи виїхали за межі своєї рідної області. У Домпу та інших містах люди наймаються некваліфікованими робітниками.
Побут[ред. | ред. код]
Біма називають свої села кампо або кампе. Вони мають лінійне планування.
Одяг — каїн (шматок тканини, який обмотують навколо тіла), жінки зав'язують його над грудьми, а чоловіки — на талії. Прикраси (намиста, сережки, гребінці) носять лише жінки.
Їжа переважно рослинна, м'ясо вживають лише на свята.
Суспільство[ред. | ред. код]
Сільську громаду очолює голова, який називається неугі. У своїй діяльності він спирається на поважних старійшин. Посада сільського голови є спадковою.
Сім'я моногамна, хоча багатоженство дозволене. Після весілля молоді живуть у хаті чоловіка. Перевагу надається кроскузенним шлюбам.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 7: Table 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Indonesia, 2000 (англ.)
- ↑ а б в Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Bima. A language of Indonesia, архів оригіналу: (англ.)
- ↑ Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: Table 1.2.20. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Nusa Tenggara, 2000 (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- А. А. Бернова. Бима [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 98. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Mbojo in Indonesia [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]. Joshua Project (англ.)