Індонезійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Індонезійська
Bahasa Indonesia
Поширена в: ІндонезіяМалайзіяБруней,
 Південні Філіппіни, Південний Таїланд,  АвстраліяНідерланди
Регіон: Південно-східна Азія
Місце: 8
Писемність: латинська абетка
Класифікація:   Австронезійські мови
  Малайсько-полінезійська група
   Сунда-сулавесі
    Малайські мови
Державна: Індонезія
Регулює: Pusat Bahasa
Коди мови

Індонезі́йська мо́ва (Bahasa Indonesia) — одна з австронезійських мов. Офіційна мова (з 1945 р.) і мова міжнаціонального спілкування в Індонезії. В побутовому спілкуванні її використовує близько 20 млн чоловік. Загальна кількість володіючих мовою на різному рівні близько 200 млн. Діалектів немає.

Індонезійська мова сформувалася в першій половині XX століття на базі малайської мови, яка традиційно використовувалась в цьому регіоні як лінгва-франка. Назва «Індонезійська мова» була прийнята 1928 року на Конгресі молоді та поступово витіснила назву «малайська мова». Писемність на основі латинського алфавіту.

В Україні індонезійська мова вивчається в Інституті східної філології Київського університету (бакалаврська та магістерська програми)[1].

Фонологія[ред.ред. код]

В індонезійській мові є 30 звуків. А індонезійська абетка має 26 літер:

Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz.

Наголос не виражений, слова вимовляються з однаковим наголосом на кожному складі. Голосні майже не редукуються. Звуки [ʤ], [ʧ], [j] позначаються літерами j, з, y (до реформи 1972 року, яка уніфікувала правопис з малайською мовою, писали dj, tj, j). Поєднання ng позначає звук [ŋ].

Словотвір[ред.ред. код]

У словотворі найважливішу роль відіграє афіксація та редуплікація:. Афікси — префікси, суфікси, інфікси (ставляться відповідно попереду, в кінці та всередині слова). Часто слово має одночасно і префікс, і суфікс.

Редуплікація:[ред.ред. код]

Редуплікація: — це повторення всього слова (просте) або першого складу. Редуплікація буває із змінами (наприклад, змінюється один голосний) або з додаванням афіксів.

Приклади:

mata (око) — matamata (шпигун)

laki (чоловік) — lelaki (чоловік)

rumah (будинок) — rumahrumah (макет будинку)

anak (дитина) — anakanak (по-дитячому)

abu (попіл) — abuabu (сірий)

barat (захід) — kebarat-baratan (західного)

gunung (гора) — gunung-gemunung (гірська країна)

Складні слова[ред.ред. код]

В індонезійській є складні слова.

Приклади:

nenek-moyang (предки), де nenek — дід, бабуся, moyang — прадід, прабаба

air-mata (сльози), де air — вода, mata — око

танах-air (батьківщина), де tanah — земля, air — вода

hari-besar (свято), де hari — день, besar — великий, великий

Синтаксис[ред.ред. код]

Прості речення можуть бути поширеними і непоширеними. Непоширені складаються тільки з головних членів — підмета й присудка. Наприклад: Toko tutup. — Магазин зачинений.

До складу простого поширеного речення, крім головних членів речення, входять і другорядні члени: означення, додаток і обставини.

Підмет, як правило, передує присудку й може бути виражений іменником або вказівним займенником: Anak makan. — Дитина їсть. Ini pintu. — Це двері.

Присудок переважно дієслівний: Anak ini makan. — Ця дитина їсть.

Після дієслів makam і minum може вживатися додаток. Kami minum kopi. — Ми п'ємо каву. Anak itu makan риба. — Та дитина їсть рибу.

Присудок може бути також іменним: Ini kota. — Це місто.

Порядок слів[ред.ред. код]

Порядок слів у індонезійському реченні є одним з основних засобів вираження відносини між словами.

Головною ознакою виділення означення є позиція. Означення завжди слідує безпосередньо за означуваним словом і може бути виражене іменником, дієсловом, прикметником або займенником. Наприклад: paman anak — дядько дитини; kaki kanan — права нога; anak ini — це дитина.

Вказівні займенники ini та itu, що вживаються в якості означення, завжди слідують за означуваним словом або утворюють групу слів, до яких вони відносяться. Наприклад: anak kakak itu — дитина старшого брата.

Підмет зі словами, що відносяться до нього, утворюють групу підмета. Присудок зі словами, що відносяться до нього, утворюють групу присудка. У реченні група підмета зазвичай передує групі присудка і відділяється від нього паузою, наприклад:

Toko ini / tutup. — Цей магазин зачинений. Kakek ini / paman anak itu. — Цей дідусь того дядька дитини.

Вказівні займенники ini та itu часто обмежують групу підмета від групи присудка і самі часто входять до групи підмета.

Морфологія[ред.ред. код]

Іменники не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини показує порядок слів.

Наприклад: orang laut — людина моря, морська людина (див. Баджас), negeri orang — країна людей, orang Indonesia — індонезієць, букв. «людина Індонезії».

Прості (кореневі) іменники мають недовільну структуру. Вони виконують функцію підмета у реченні без будь-яких допоміжних засобів.

Множина утворюється редуплікацією: orangorang — люди, tuantuan — господа (tuan — пан).

Дієслово

Прості кореневі дієслова є непохідними словами. Вони виконують функцію присудка в реченні без будь-яких допоміжних засобів. Деякі непохідні дієслова, наприклад: minum — пити, makan — є, можуть приєднувати бессполучниковий додаток.

Aku minum kopi. — Я п'ю каву. Dia makan риба. — Він їсть рибу.

Дієслово mau «хотіти, мати намір», як правило, передує смисловому дієслову в розповідному реченні.

Наприклад, Aku mau makan. — Я хочу їсти.

Прикметники можуть бути самостійними (besar — великий, putih — білий) або утворюються методами афіксації. В ролі прикметника може використовуватися іменник без будь-яких змін (див. Конверсія), наприклад

Bahasa Indonesia — індонезійська мова.

Займенники

Особові:

я — hamba, aktivitetshanteraren (офіційно), aku (неформально)

ти — anda, saudara (офіційно), kamu (неформально)

він — dia, ia, beliau

вона — dia

воно — dia

ми — kami (не включаючи співрозмовника), kita (включаючи співрозмовника)

ви — saudara-saudara, saudara sekalian

вони — mereka

Роль присвійних займенників відіграють енклітики (суфікси): Мій (офіційно) — ... aktivitetshanteraren;

Мій (неформально) — ...ku/...aku;

Твій (офіційно) — ...Anda/Saudara;

Твій (неформально) — ...kamu/...mu;

Його/її — ...dia; nya;

Їх — ...mereka;

Приклади:

  • моя їжа — makanan aktivitetshanteraren, makananku
  • твоя їжа — makanan Anda, makananmu
  • його/її їжа — makanan dia
  • їхня їжа — makanan mereka
  • Rumahku — мій дім,
  • rumahmu — твій дім,
  • rumahnya — його, її будинок.

Відносно-питальні:

  • Хто — siapa,
  • Що — apa,
  • Який — yang mana

Зворотні: sendiri — сам, себе (для всіх осіб), diriku — мене, я сам, dirimu — тебе, ти сам, dirinya — його, її, він сам, вона сама.

Вказівні займенники:

itu — то, той, ini — це, цей.

Вказівний займенник ini — «це, цей, ця» вживається для вказівки на предмети, що знаходяться в сфері мовця, тобто поблизу мовця. Вказівний займенник itu — «той, той, той» — у сфері співрозмовника.

Невизначені: semua — все, segala — все, все, masing-masing — кожен, tiap — всякий, кожен, apa-apa — щось, щось, apapun — що б то не було.

Прислівники

Прислівники часу: sekarang — зараз, kini — тепер, dulu — спершу, спочатку, kemudian — потім, sudah — вже, masih — ще, belum — ще не, kemarin — вчора, besok — завтра, bila(mana) — коли, pernah — коли-небудь, tidak pernah — ніколи.

Прислівники місця: disini — тут, kesini — сюди, disitu -там, darisini — звідси, dimana-mana — скрізь, kebawah — вниз, dimana — де, kemana — куди, kesini, kemari — сюди, kesitu, kesana — туди, dimanapun — де б ні.

Модальні прислівники: seharusnya — потрібно, semoga-moga — нехай, jangan — не треба, tidak — не, ні (для присудка та визначення), ya — так, bukan (не підлягає), dilarang — заборонено.

Прислівники ступеня: sangat — дуже, banyak — багато, sedikit — мало, kurang — менш, lebih — більше, paling — найбільш.

Інші: bagus — чудово, baik — добре, baik sekali — дуже добре, tentu — звичайно, mungkin — можливо, biasanya — зазвичай, tidak-baik, jelek — погано, boleh — дозвольте, bisa — можна, perlu — потрібно, berapa — скільки, beberapa — кілька, cepat — швидко, pelan — повільно, jauh — далеко, dekat — близько, didalam — всередині, diluar — зовні, diatas — згори, dibawah — знизу, lurus — прямо, kemuka, terus — вперед, kebelakang — тому, kekanan — праворуч, kekiri — ліворуч, lama — давно, tidak lama lagi — скоро, pernah — колись, belum pernah — ще ніколи.

Сполучники
dan — і, tetapi — але, namun — однак, melainkan — а, karena — так як, тому що, karena itu — тому, jika, ayo — давай, kalau — якщо, meskipun — хоча, atau — або, bahwa, bahasa, yang — що, supaja — щоб.
Основні прийменники
atas — на, над, за (+ Вин. пад.), dari, daripada — від, з, di — в, на, до, dengan — з, разом з

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.