Вакуумна камера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підготовка випробувань космічного апарату «Dawn» у великій вакуумній камері (NASA)
Невелика вакуумна камера для деаерації каучуків і смол

Ва́куумна ка́мера (англ. vacuum chamber) — елемент вакуумної системи, в якому створюється вакуум, необхідний для забезпечення перебігу різних технологічних процесів[1].

Застосування[ред. | ред. код]

  • Вакуумні камери великого об'єму, але з низьким вакуумом широко використовуються для сушіння матеріалів, зокрема, деревини.
  • Вакуумні камери використовуються при випробуваннях космічних апаратів.
  • Експерименти по утримуванню плазми, отриманню антиматерії й інші, де частки не повинні взаємодіяти із сторонньою речовиною, проводяться у вакуумній камері.
  • Вакуумна камера є невід'ємною частиною прискорювача заряджених частинок: для того, щоб пучок часток не розсіювався, необхідний високий вакуум.
Вакуумні камери каналів транспортування пучків заряджених часток у підвалі кампусу Жуссьє (фр. Jussieu) Університету імені П'єра і Марії Кюрі (Париж)

Матеріали та розміри[ред. | ред. код]

Якщо є необхідним забезпечення високого вакууму, для виготовлення камери використовуються метали (неіржавна сталь, мідь, бронза, сплави титану та алюмінію) або кераміка.

Вакуумна камера повинна мати об'єм, що задається технологічним процесом і в той же час мати достатню міцність. Розрахунок на міцність полягає у визначенні товщини стінок камери за допомогою теорії тонкостінних оболонок.

З'єднання та герметизація[ред. | ред. код]

Для з'єднання частин вакуумної камери одна з одною використовуються вакуумні фланці[2], які можуть бути як роз'ємними із защільниками, так і зварними. Якщо камера зазнає значного нагрівання або механічних деформацій, між частинами камери встановлюються вакуумні сильфони.

Вакуумні камери можуть оснащуватись вакуумними прохідними фланцями, що містять вакуумнозащільнене електричне, фізична або механічне сполучення з вакуумною камерою. Електричне прохідне сполучення дозволяє подавати напруги, які потрібні для елементів, що розташовані у вакуумі, наприклад, нитка розжарення чи обігрівач. Прикладом фізичного сполучення є прохідний отвір вакуумнозащільненого з'єднання для подавання й відведення охолоджувальної рідини. Механічне прохідне сполучення використовується для приведення у рух (обертання, переміщення) елементів механізмів з метою маніпулювання об'єктами у вакуумній камері.

Для того щоб знизити газовиділення, після складання камери та первинного відкачування камера прогрівається.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 2758-94 Вакуумна технiка. Терміни та визначення.
  2. ISO 1609:1986 Vacuum technology — Flange dimensions

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пипко А. И., Плисковский В. Я., Пенченко Е. А. Конструирование и расчет вакуумных систем. — М.: Высшая школа, 1979. — 504 с.
  • Розанов Л. Н. Вакуумная техника. — М.: Высшая школа, 1990. — 320 с. — ISBN 5-06-00479-1
  • Фролов Е. С., Русак Ф. А. и др. Вакуумные системы и их элементы. — М.: Машиностроение, 1968. — 192 с.
  • Королев Б. И. и др. Основы вакуумной техники. — М.: Наука, 1975. — 463 с.
  • Данилин Б. С. Минайчев В. Е. Основы конструирования вакуумных систем. — М.: Энергия, 1971. — 304 с.

Посилання[ред. | ред. код]