Валах Сергій Вадимович
| Сергій Валах | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 17 грудня 1984 Дніпропетровськ |
| Смерть | 20 березня 2019 (34 роки) Авдіївка |
| Поховання | Краснопільський цвинтар |
| Псевдо | «Борода» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2015; 2016—2019 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ |  Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
    | |
Сергі́й Вади́мович Вала́х (нар. 17 грудня 1984 — 20 березня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Народився 1984 року в місті Дніпро. 2002-го закінчив 11 класів дніпровської ЗОШ № 76; був призваний на строкову службу — проходив на посаді механіка-водія у військах ППО. Демобілізувався у 2004 році[2]; працював водієм-експедитором та охоронцем у приватній охоронній фірмі.
У часі війни — старший солдат, старший оператор 1-го розвідувального відділення 1-го розвідвзводу розвідувальної роти 93-ї бригади. З 2 квітня 2014-го по 20 березня 2015 року проходив службу за мобілізацією на посаді стрільця, брав участь у бойових діях біля Карлівки, Добропілля, Авдіївки, Тоненького, Пісків, Слов'янська та Краматорська. Забезпечував прикриття конвоїв, що йшли небезпечними шляхами до Донецького аеропорту; зазнав контузію. У 2015 році одружився, дружина мала сина від першого шлюбу, якого Сергій полюбив та виховував, як рідного. 15 лютого 2016 року підписав контракт і повернувся на фронт, у травні 2017-го зазнав важких осколкових поранень спини внаслідок підриву на «розтяжці». Того ж року вступив на заочне навчання до Кропивницького будівельного коледжу, спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». 1 грудня 2017 року подовжив контракт.
20 березня 2019 року увечері, під час виїзду на бойове завдання із придушення ворожого вогню, в районі міста Авдіївка на міні підірвалась бойова машина бригади. Старший солдат Валах прийняв на себе головний удар від вибуху, зазнав тотальних опіків 4-го ступеня, не сумісних з життям. Ще двоє бійців отримали опіки (40 % і 5 % тіла) та були доставлені до лікарні.
23 березня 2019-го похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро.
Без Сергія лишились батьки, сестра, син від першого шлюбу 2003 р.н. та вагітна наречена[3]. У червні 2019 року народилась донька.
- Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
- «За оборону рідної держави»
- «Захисник Вітчизни»
- «За оборону Донецького аеропорту»
- «За військову службу Україні»
- «За оборону країни»
- «За хоробрість у бою» (вручили дружині вже після його загибелі)[2]
- ↑ З бійцем 93-ї ОМБр Сергієм Валахом, загиблим на Донбасі, попрощалися в Дніпрі
- ↑ а б Загиблі герої березня 2019. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 24 вересня 2019.
- ↑ У Дніпрі попрощалися із загиблим бійцем-холодноярівцем Сергієм Валахом. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 469/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- Валах Сергій Вадимович [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Старші солдати (Україна)
- Народились 17 грудня
- Народились 1984
- Померли 20 березня
- Померли 2019
- Поховані на Краснопільському цвинтарі
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Дніпра
- Померли в Авдіївці