Валід Арфуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валід Арфуш

وليد حرفوش

Valid Arfush.jpg
Народився 10 квітня 1971(1971-04-10) (46 років)
Ліван Ліван
Громадянство Україна Україна
Національність Ліванець
Проживання Київ, Україна Україна
Ім'я при народженні Валід Мухамед Аднан Арфуш
Діяльність підприємець, продюсер
Відомий видавець журналу «Папарацці»

Валі́д Мухаме́д Адна́н Арфу́ш (араб. وليد محمد عدنان حرفوش‎, фр. Walid Muhammad Adnan Harfouche; * 10 квітня 1971, Ліван) — український підприємець, продюсер ліванського походження. Керівник з питань розвитку каналу Euronews у країнах СНД. Власник та продюсер журналу «ПапараZZи», радіостанції та телеканалу. Брав участь у організації конкурсів краси, засновник правозахисної спілки «SOS! Расизм!». За версією київських видань, є одним з найвпливовіших та найбагатших діячів України, користувався підтримкою Партії Регіонів.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Лівані. Батько — письменник, мати — професор арабської літератури. У 1989 році навчався у коледжі у Франції, однак не закінчив його. В Україну приїхав на запрошення брата — Омара Арфуша. У 1991 році вступив на факультет журналістики Дніпропетровського державного університету, однак теж залишив навчання достроково. У 1995 році обидва брати стали мільйонерами, за власним визнанням, завдяки допомозі російського олігарха Бориса Березовського.[1][2]

У 1993–1995 роках стажувався на телеканалі в Дніпропетровську, програма «Репортер», паралельно працював для французького каналу RFI. У 1995 році відкрив у Києві власну радіостанцію «Super Nova Fm». 2002 рік — став президентом агентства «Super Nova Agency» (PR, дизайн, просування нових брендів на ринок України). У 2003 році разом з братом Омаром Арфушем почав видавати журнал «ПапараZZи», був фігурантом скандалу навколо фотографій сина тогочасного президента України Андрія Ющенка. У 2005 році у видавництві «Фоліо» вийшла книга Арфуша «Sex. Убивство. Мільйон», в якій Валід Арфуш заявляв на тиск на нього з боку прихильників Віктора Ющенка, тимчасово переїхав до Франції, однак вже у 2007 році знову повернувся до України.[1]

Громадянин України з 2005 року[3]. Із серпня 2007 року — генеральний продюсер телеканалу ТЕТ. Став першим послом доброї волі ООН в Україні (2000). У 2008 році прийняв християнство — його хресними батьками стали Нестор Шуфрич та Ірина Білик. Після хрещення прийняв нове ім'я — Володимир. Живе у фактичному шлюбі, має 3 дітей.[4]

Визначав себе прихильником Партії Регіонів. Під час президентських виборів 2010 року працював у команді Віктора Януковича, завідував відділом закордонної преси. З березня 2010 року[1] по червень 2013 року[5] — заступник генерального директора Національної телекомпанії України. З червня 2013 року — керівник з питань розвитку телеканалу Euronews у країнах СНД.[6]

Звинувачення[ред.ред. код]

Рахункова палата заявила про неефективність використання держкоштів Національною телекомпанією та Національною радіокомпанією у 2010 році та першій половині 2011 року[7].

«Як показала перевірка, протягом 2010 та I півріччя 2011 НРК неефективно і з порушеннями бюджетного та чинного законодавства витрачено близько 25 млн. грн., НТК — понад 24 млн. гривень.»

Також було зазаначено, що НТКУ і НРКУ використовували зазначені бюджетні кошти тільки на власне утримання[7]. Бюджетні кошти були їм виділені для виконання держзамовлення, що включало в себе створення телерадіокомпаніями якісного та конкурентоспроможного продукту на інформаційному ринку, а також пошук додаткових прибутків від телерадіовиробництва. У документі також наголошується, що за відсутності належного контролю з боку Держкомтелерадіо обидві державні компанії «не привели свій організаційно-правовий статус у відповідність до вимог чинного законодавства»[7].

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.