Валід Арфуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валід Арфуш
араб. وليد حرفوش
Valid Arfush.jpg
Ім'я при народженні Валід Мухамед Аднан Арфуш
Народився 10 квітня 1971(1971-04-10) (47 років)
Ліван Ліван
Громадянство Україна Україна
Національність Ліванець
Місце проживання Київ, Україна Україна
Діяльність підприємець, продюсер
Відомий завдяки видавець журналу «Папарацці»

Валі́д Мухаме́д Адна́н Арфу́ш (араб. وليد محمد عدنان حرفوش‎, фр. Walid Muhammad Adnan Harfouche; * 10 квітня 1971, Ліван) — український підприємець, продюсер ліванського походження. Керівник з питань розвитку каналу Euronews у країнах СНД. Власник та продюсер журналу «ПапараZZи», радіостанції та телеканалу. Брав участь у організації конкурсів краси, засновник правозахисної спілки «SOS! Расизм!». За версією київських видань, є одним з найвпливовіших та найбагатших діячів України, користувався підтримкою Партії Регіонів.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Лівані. Батько — письменник, мати — професор арабської літератури. У 1989 році навчався у коледжі у Франції, однак не закінчив його. В Україну приїхав на запрошення брата — Омара Арфуша. У 1991 році вступив на факультет журналістики Дніпропетровського державного університету, однак теж залишив навчання достроково. У 1995 році обидва брати стали мільйонерами, за власним визнанням, завдяки допомозі російського олігарха Бориса Березовського.[1][2]

У 1993–1995 роках стажувався на телеканалі в Дніпропетровську, програма «Репортер», паралельно працював для французького каналу RFI. У 1995 році відкрив у Києві власну радіостанцію «Super Nova Fm». 2002 рік — став президентом агентства «Super Nova Agency» (PR, дизайн, просування нових брендів на ринок України). У 2003 році разом з братом Омаром Арфушем почав видавати журнал «ПапараZZи», був фігурантом скандалу навколо фотографій сина тогочасного президента України Андрія Ющенка. У 2005 році у видавництві «Фоліо» вийшла книга Арфуша «Sex. Убивство. Мільйон», в якій Валід Арфуш заявляв на тиск на нього з боку прихильників Віктора Ющенка, тимчасово переїхав до Франції, однак вже у 2007 році знову повернувся до України.[1]

Громадянин України з 2005 року[3]. Із серпня 2007 року — генеральний продюсер телеканалу ТЕТ. Став першим послом доброї волі ООН в Україні (2000). У 2008 році прийняв християнство — його хресними батьками стали Нестор Шуфрич та Ірина Білик. Після хрещення прийняв нове ім'я — Володимир. Живе у фактичному шлюбі, має 3 дітей.[4]

Визначав себе прихильником Партії Регіонів. Під час президентських виборів 2010 року працював у команді Віктора Януковича, завідував відділом закордонної преси. З березня 2010 року[1] по червень 2013 року[5] — заступник генерального директора Національної телекомпанії України. З червня 2013 року — керівник з питань розвитку телеканалу Euronews у країнах СНД.[6]

Звинувачення[ред. | ред. код]

Рахункова палата заявила про неефективність використання держкоштів Національною телекомпанією та Національною радіокомпанією у 2010 році та першій половині 2011 року[7].

«Як показала перевірка, протягом 2010 та I півріччя 2011 НРК неефективно і з порушеннями бюджетного та чинного законодавства витрачено близько 25 млн. грн., НТК — понад 24 млн. гривень.»

Також було зазаначено, що НТКУ і НРКУ використовували зазначені бюджетні кошти тільки на власне утримання[7]. Бюджетні кошти були їм виділені для виконання держзамовлення, що включало в себе створення телерадіокомпаніями якісного та конкурентоспроможного продукту на інформаційному ринку, а також пошук додаткових прибутків від телерадіовиробництва. У документі також наголошується, що за відсутності належного контролю з боку Держкомтелерадіо обидві державні компанії «не привели свій організаційно-правовий статус у відповідність до вимог чинного законодавства»[7].

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]