Ванцеті Василев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванцеті Василев
болг. Ванцети Димитров Василев
Ванцети Василев 2013.jpg
Народився 1945
Радомир, Болгарія
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність хімік і письменник.
Alma mater Хіміко-технологічний інститут в Софії

Ванцеті Василев (болг. Ванцети Димитров Василев; нар. 1945, Радомир) — болгарський хімік і письменник. Син політичного в'язня Димитара Василева, який назвав дитину на честь американського анархіста Бартоломео Ванцеті, та небіж першого болгарського йоги Михаїла Владімірова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1945 року в місті Радомир. До 1963 року не допускався до абітурієнтських іспитів, але згодом закінчив Хіміко-Технологічний інститут в Софії, де захистив дисертацію.

Переслідуваний комуністичними органами безпеки як син в'язня концтаборів Белене. Працював технологом на заводах країни.

1988 року з ризиком для життя утік до Сербії, а звідти — до Італії; з багажем, в якому були лише книжки. Працював садівником в Кастель-Гандольфо. Наприкінці 1989 року переїхав до Нью-Йорка. Там він працював нічним сторожем, художником, будівельником, водієм вантажівки, водієм таксі. 1992 року призначений хіміком в Департаменті охорони навколишнього середовища (DEP) в Нью-Йорку, але згодом зосередився лише на літературній роботі.

Автор книг «Насіння страху» (1991), «Потяги до Риму» (2006 — перекладена німецькою мовою і представлена на книжковій ярмарці у Франкфурті 2009), та «Історії з Нью-Йоркської бібліотеки» (2011).

Є членом редакційної ради в нью-йоркському видавництві «Cross Cultural Communication».

Книги[ред. | ред. код]

  • «Насіння страху» (1991)
  • «Потяги до Риму» (2006)
  • «Історії з Нью-Йоркської бібліотеки» (2011)
  • «Упакуєш вітер» (2013)

Джерела[ред. | ред. код]