Ван Ши-мін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ван Ши-мін
王时敏.jpg
Інші імена Ван Сюньчжі (王 逊 之), Янь-ке (烟 客), Сілу-лаожень (西卢 老人)
Народився 1592
Помер 1680

Підданство Династія Мін, династія Цін
Національність китаєць
Діяльність художник
Батько Ван Хен

Ван Ши-мін (王時敏, 1592 — 1680) — китайський художник часів династій Мін та Цін, лідер «співдружності чотирьох Ванів» в рамках Академії живопису.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у 1592 році у провінції Цзянсу. Походив з впливового чиновницького клану, був онуком першого міністра, Ван Сіцзюе, імперії наприкінці правління династії Мін. Ван Ши-мін ріс в оточенні видатних творчих особистостей. У ролі його наставника виступив сам Дун Цичан, провідний живописець і теоретик мистецтва другої половини XVI — початку XVII ст. Пройшовши навчання в мінській Академії живопису і ставши її штатним співробітником, Ван Ши-мін поєднував творчість з офіційними обов'язками, успадкувавши від батька Ван Хена посаду розпорядника ритуальними церемоніями (тай-чан).

Після встановлення в Китаї панування маньчжурської династії Цін, Ван Ши-мінь, як і багато його сучасників-сановників, відмовився від службової діяльності і деякий час прожив в самоті в родовому маєтку, колекціонуючи старожитності й вдосконалюючись в літературі, живопису, каліграфії. Але як тільки Академія живопису була відновлена маньчжурською владою, прийняв пропозицію увійти до її штату. Помер у 1680 році.

Творчість[ред.ред. код]

Був визнаним майстром пейзажу — шань-шуй (山水, «живопис гір і вод»), використовував у своїй творчості вже остаточно застиглу до того часу традицію «південної школи» (нань-цзун), пік розквіту якої був пов'язаний з творчістю прославлених пейзажистів XI–XII ст. Мі Фу та Мі Юженя, Ван Ши-мін зумів дещо оживити її впровадженням тих чи інших оригінальних прийомів і колористичних рішень.

«Пейзажі, натхнені поезією Ду Фу». Фрагмент. 1665 рік

Кращим зразком манери Ван Ши-міна визнано альбомний аркуш (39х25, 6 см, папір, туш, фарби. Музей Гугун, м.Пекін), написаний за мотивами віршів поета епохи Тан Ду Фу. Ефектна насиченість пейзажу контрастними зеленими і полум'яніючими фарбами кольору осіннього листя в цьому випадку не стільки служить цілям декоративності, скільки справляє враження достовірності композиції: буйство фарб неначе досягає апогею перед прийдешнім в'яненням природи.

Найближчими учнями і вірними послідовниками Ван Ши-міна стали його онук — Ван Юаньці, а також Ван Цзянь, Ван Хуей.

Джерела[ред.ред. код]

  • Sullivan M. The Arts of China. Berkley-Los Angeles, 1979