Ду Фу
| Ду Фу | |
|---|---|
| 杜甫 | |
 Ду Фу на древньому китайському малюнку |
|
| При народженні | Ду Фу. Друге ім'я Цзимей |
| Народження | 712 |
| Хенань | |
| Смерть | 770 |
| Tanzhou[d], КНР | |
| Громадянство | Танське |
| Мова творів | Китайська |
| Рід діяльності | китайський поет епохи Тан |
| Напрямок | історія, критика |
| Жанр | поезія |
 Ду Фу на Вікісховищі |
|
Ду Фу (кит. 杜甫) (712–770) — китайський поет епохи Тан. Використовував традиційні літературні форми. Хоча він писав в основному на піднесені теми, також не залишав без уваги хвалебні вірші і тости.
Біографія[ред. • ред. код]
Онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив зі стародавнього роду. Народився у збіднілій на той час сім'ї провінційного урядовця невисокого рангу.
Свій перший вірш написав у 7 років і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, проте службовцем не став.
У 20-35 років багато подорожував Китаєм, вів розгульне життя. У 741 р. прибув до столиці імперії Чан'ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. Під час бунту Ань Лушаня втік зі столиці разом із почетом імператора, а його родина залишилась у Чан'ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув'язнений бунтівниками та пробув у полоні 2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора і у 757 р. він став радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримав привілей критикувати імператора, але як тільки Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув'язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що він дійсно вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано й імператор навіть пробачив поету зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Янцзи.
Смерть спіткала поета 770 року, коли він на човні спускався річкою. У 770 році Ду Фу у віці 58 років помер у злиднях.
Творча спадщина[ред. • ред. код]
Його творчість нараховує більше 1400 віршів, у яких відображені настрій протистояння танським вельможам і історична панорама правління династії Тан: розквіт, занепад. Серед віршів Ду Фу офіційна китайська критика виділяла твори написані на політичні теми (оспівування імператора) і на теми тлінності існування, людську нікчемність. Серед віршів Ду Фу виділяються чотири вірші, які дуже навантажені історичними і міфологічними алегоріями, і їх важко зрозуміти без коментарів. Твори Ду Фу не лише мають широкий зміст, але й носять глибоке філософське значення. Одночасно з цим, поет приділяв велику увагу розвитку творчості в поезії. Про це свідчить його прізвисько «священномудрий».
Один із найвидатніших поетів Китаю, особливо шанований за ті вірші, де він ототожнює свою лиху долю зі стражданнями усього китайського народу. Був пов'язаний довгою та теплою дружбою з Лі Бо. Їх часто згадують, як двох найвизначніших геніїв усієї китайської поезії. У традиційному китайському літературознавстві Ду Фу присвоєно титул «шишен» («священномудрий поет»)
Українські переклади[ред. • ред. код]
Українською твори Ду Фу перекладав Ярослава Шекера.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
