Ду Фу
| Ду Фу | ||||
|---|---|---|---|---|
| 杜甫 | ||||
 Ду Фу на древньому китайському малюнку | ||||
| Ім'я при народженні | Ду Фу. Друге ім'я Цзимей | |||
| Народився |
712 Хенань | |||
| Помер |
770 Тенжоу[d], Хенань, КНР | |||
| Громадянство | Танське | |||
| Діяльність | китайський поет епохи Тан | |||
| Мова творів | Китайська | |||
| Напрямок | історія, критика | |||
| Жанр | поезія | |||
|
| ||||
 Ду Фу на Вікісховищі | ||||
Ду Фу (кит. 杜甫) (712–770) — китайський поет епохи Тан. Використовував традиційні літературні форми. Хоча він писав переважно на піднесені теми, також не залишав без уваги хвалебні вірші й тости.
Біографія[ред. | ред. код]
Онук поета Ду Шень-яня, Ду Фу походив зі стародавнього роду. Народився у збіднілій на той час сім'ї провінційного урядовця невисокого рангу.
Свій перший вірш написав у 7 років, і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, аби за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, проте службовцем не став.
У 20-35 років багато подорожував Китаєм, вів розгульне життя. У 741 р. прибув до столиці Імперії Чан'ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. Під час бунту Ань Лушаня втік зі столиці разом із почетом імператора, а його родина залишилась у Чан'ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув'язнений бунтівниками та пробув у полоні 2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора і 757 р. він став радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримав привілей його критикувати, але тільки-но Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув'язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що він дійсно вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, й імператор навіть пробачив поету зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Янцзи.
Смерть спіткала поета 770 року, коли він на човні спускався річкою. 770 року Ду Фу у віці 58 років помер у злиднях.
Творча спадщина[ред. | ред. код]
Його творчість нараховує понад 1400 віршів, у яких відображено настрій протистояння танським вельможам та історичну панораму правління династії Тан: її розквіт і занепад. Серед віршів Ду Фу офіційна китайська критика виділяла твори, написані на політичні теми (оспівування імператора) і на теми тлінності існування, твори про людську нікчемність. Серед віршів Ду Фу виокремлюються чотири вірші, які дуже навантажені історичними й міфологічними алегоріями, їх важко зрозуміти без коментарів. Твори Ду Фу не лише мають широкий зміст, але й глибоке філософське значення. Заразом поет приділяв велику увагу розвиткові творчості в поезії. Про це свідчить його прізвисько «священномудрий».
Ду Фу - один із найвидатніших поетів Китаю, особливо шанований за ті вірші, де він ототожнює свою лиху долю зі стражданнями всього китайського народу. Був пов'язаний довгою та теплою дружбою з Лі Бо. Їх часто згадують як двох найвизначніших геніїв усієї китайської поезії. У традиційному китайському літературознавстві Ду Фу присвоєно титул «шишен» («священномудрий поет»)
Українські переклади[ред. | ред. код]
Українською твори Ду Фу перекладав Ярослав Шекера.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
