Василенко Володимир Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василенко Володимир Аркадійович
Василенко В.А..jpg
Народився 19 квітня 1954(1954-04-19) (65 років)
М.Кіровоград
Національність українець
Діяльність педагог, перекладач
Відомий завдяки Історія педагогіки
Alma mater Кіровоградський державний педінститут ім. О. С. Пушкіна
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Заклад СПІ Педагогічна академія
Посада ректор (1997)
Звання професор

Василенко Володимир Аркадійович (нар.19 квітня 1954, Кіровоград) — український педагог[1], доктор педагогічних наук, професор[2], ректор СПІ Педагогічна академія.[3]

Професійна та громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1976 році закінчив факультет англійської мови Кіровоградського педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна. У 1978 році працював в педагогічному інституті на посаді ст. лаборанта [4]кафедри педагогіки. У 1979 році обраний на посаду викладача кафедри педагогіки[5]. У 1979 – 1982 роках навчався в аспірантурі [6]Київського державного педінституту ім. О. М. Горького за спеціальністю: теорія та історія педагогіки[5]. У 1982 – 1985 працював старшим викладачем кафедри педагогіки[5], заступником декана філологічного факультету Кіровоградського педінституту. У 1988 році обраний на посаду декана [7]факультету іноземних мов. У 1990 – 1993 роках перебував на посаді старшого наукового співробітника. У 1993 році призначений деканом [7]факультету іноземних мов. У 1994 – 1996 роках – проректор з навчально-виховної роботи. З 1997 року – ректор СПІ Педагогічна академія.[3]

Кандидатську дисертацію [8]на тему: «Проблема вдосконалення уроку в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського[9]» захистив у 1982 році в Київському державному педінституті ім. О. М. Горького[10]. Наукове звання «доцент[11]» отримав у 1988 році.

Докторську дисертацію на тему: «Концепція [12]національної освіти Махатми Ганді[13]» захистив у 1994 році в Українському науково-дослідному інституті педагогіки. Вчене звання професора кафедри педагогіки [5]отримав у 1996 році.

Бере активну участь у атестації наукових кадрів, член двох рад із захисту кандидатських дисертацій[8], виступає опонентом [14]дисертаційних досліджень, рецензує наукові видання.

Сфера наукових інтересів: історія педагогіки, автобіографічна література та переклад[ред. | ред. код]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Найважливіші наукові та навчальні публікації:[ред. | ред. код]

Книги:[ред. | ред. код]

  1. Воспитание души. Избранные педагогические сочинения М. К. Ганди[13]/ Перевод с английского, вступительная статья и примечания доц. В. А. Василенко.- Кировоград, 1992.- 66 с.
  2. Педагогика Правды и Ненасилия. Избранные педагогические сочинения М. К. Ганди[13]/ Перевод с английского, вступительная статья и примечания В. А. Василенко.- Симферополь, 1993.- 124 с.
  3. Махатма Ганди[13]/ Перевод с английского, вступительная статья и примечания В. Василенко.- М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1998.- 224 с. – (Антология [15]гуманной педагогики).
  4. Рабиндранат Тагор/ Вступительная статья, составление и примечания В. Василенко.- М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2005.- 221 с.- (Антология [15]гуманной педагогики).
  5. Махатма Ганді[13]. Педагогіка ненасильства/ Переклад з англійської, вступний нарис та упорядкування В. А. Василенка.- Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2009.- 340 с.; іл..
  6. Василенко В. А. Из истории приватного высшего образования в Центральной Украине.- Кировоград: Имекс-ЛТД, 2014.- 192 с.
  7. Махатма Ганді. Педагогіка ненасильства/ Переклад з англійської, вступний нарис та упорядкування В. А. Василенка.- Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2016.- Вид. 2-ге, доп.- 400 с., іл..

Навчальні посібники:[ред. | ред. код]

  1. В. А. Сухомлинский [9]о самовоспитании школьников.- Брянск, 1991.- 122 с. (в соавт. с В. С. Свиридовым, Н. А. Василенко).
  2. Концепция [12]национального образования Махатмы Ганди: Пособие по спецкурсу для студентов педагогических институтов.- Кировоград, 1994.- 210 с.
  3. Педагогічні погляди Рабіндраната Тагора[16]: Навчальний посібник із спецкурсу.- Кіровоград: СПІ Педагогічна академія.- 2006.- 86 с.

Статті:[ред. | ред. код]

  1. Педагогические идеи в древнеиндийских «Законах Ману»// Очерки истории школы и педагогической мысли древнего и средневекового Востока: Сб. науч. тр./ Под ред. К. И. Салимовой.- М.: изд. АПН СССР, 1988, с. 66 – 81.
  2. М. Ганди [13]об основных принципах построения системы национального образования в Индии// Доклад научного совета АПН СССР.- М., 1991, с. 85 – 95.
  3. Концепция [12]национального образования М. Ганди и ее значение для перестройки школы в независимых государствах// Доклад на XII сессии Научного совета АПН СССР, 1992, с. 189 – 192.
  4. Программа курса истории педагогики для высших учебных заведений Украины/ История педагогики как учебный предмет (международное исследование).- М., 1995, с. 225 – 231.
  5. Педагогічна діяльність та ідеї Рабіндраната Тагора[16] (До 150-річчя з дня народження).- Наукові записки.- Випуск 102.- Серія: Педагогічні науки.- Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012, с. 11 – 23.
  6. Педагогічні погляди Чарльза Діккенса[17].- Наукові записки: Випуск 106.- Серія: Педагогічні науки.- Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012, с. 10 – 15.


Джеререла[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див.'Василенко[18]'

  1. Педаго́г (від грец. παιδαγογ — вихователь) — особа, що займається викладацькою чи виховною роботою і має необхідну підготовку в цій царині.
  2. Профе́сор (лат. professor — викладач, учитель) —  учене звання і посада викладача вищого навчального закладу або наукового співробітника науково-дослідної установи.
  3. а б СПІ Педагогічна академія. 
  4. Лаборант — науковий або технічний працівник лабораторії, наукового або навчального закладу
  5. а б в г Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
  6. Аспіранту́́ра (лат. aspirans — той, хто прагне чогось, домагається) — форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів для вищих навчальних закладів (ВНЗ) і науково-дослідницьких установ (НДУ).
  7. а б Декан (від грец. Δέκα — десять; буквально — «десятник») — глава факультету в освітній установі вищої професійної освіти; безпосередньо керує навчальною, виховною і науковою роботою на факультеті.
  8. а б Дисерта́ція (лат. dissertatio — твір, обговорення, розсуд, доповідь) — спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація). Як правило, дисертація включає висвітлення стану вивчення проблеми (огляд та аналіз), результати теоретичних та експериментальних досліджень автора, висновки та рекомендації. У дисертації з технічних наук окремим розділом подаються авторські розробки технології або описи технічних конструктивних рішень.
  9. а б В. О. Сухомлинський. 
  10. Максим Горький. 
  11. Доце́нт (від лат. docere «навчати») — в Україні та інших країнах вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів; вчене звання співробітників наукових установ; посада у вищих навчальних закладах. Учене звання доцента присвоюється ученими радами, звання доцента засвідчується атестатом, що видає Міністерство освіти України.
  12. а б в Конце́пція (лат. conceptioрозуміння) — система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум.
  13. а б в г д е Магатма Ґанді. 
  14. Опонент — особа, що заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у суперечці. Але можливою є ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.
  15. а б Антоло́гія — збірник найхарактерніших творів кількох письменників певного жанру чи літературного періоду.
  16. а б Рабіндранат Тагор. 
  17. Чарлз Діккенс. 
  18. Василенко.