Вацлав Вольський
| Вацлав Вольський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 вересня 1865 Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер |
27 липня 1922 (56 років) Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | інженер |
| Знання мов | польська |
| Партія | Національна ліга[d] |
| Рід | Q63532035? |
| Батько | Ludwik Wolskid |
| У шлюбі з | Мариля Вольська |
| Діти | Беата Обертинськаd і Анєля Павліковська |
| Нагороди | |
Вацлав Вольський гербу Любіч (нар . 28 вересня 1865 у Бережанах — пом . 27 липня 1922 у Львові ) — польський інженер, винахідник, нафтовий підприємець і громадський діяч, захисник Львова .
Життя[ред. | ред. код]
Народився 28 вересня 1865 р. у Бережанах поблизу Тарнополя. Батько Людвік Вольський був обраний депутатом австрійського парламенту і переїхав із родиною до Відня, де Вацлав закінчив середню школу та політехнікум. Під час навчання був членом і деякий час головою польської молодіжної асоціації «Ognisko»[2].На подальше життя Вольського великий вплив мав його дядько Станіслав Щепановський. Завдяки Щепановському Вольський зайнявся нафтовою промисловістю. Він пробурив шахту «Гуцул» у Галичині, яка стала багатим джерелом гасу, і заснував перший польський нафтопереробний завод у Печеняжині . Він розпочав свою інженерну кар’єру в Східниці, де працював з кількома канадськими бурильниками, яких привів Щепановський. Він був членом Державної національної ради, віце-президентом Національного нафтового товариства.
Він був видавцем щоденника «Słowo Polskie» з 1898 по 1914 рік. Був членом Національної ліги. [3]
Був одружений з поетесою Марилею Вольською, уродженою Млодницькою, з якою мав п’ятеро дітей, у т.ч. поетеса і прозаїк Беата Обертинська, поет Людвік і художниця Аніела (Лела) Павліковська .
Хворий серцем, помер 27 липня 1922 р. на 57-му році життя у власній віллі «Засвяте». Похований у родинній усипальниці на Личаківському цвинтарі у Львові 29 липня 1922 року.
Винахідливість[ред. | ред. код]
Першим практично застосував стиснений газ для видобутку нафти [4] . Він першим у світі скрапив нафтові гази і винайшов т. зв « гідравлічний буровий долон » [5] . Він розробив гідравлічний метод буріння, де вода, яка досі використовувалася лише для видалення відкладень під час буріння, також використовувалася для переміщення долота . Його метод отримав назву «польський канадський». До 1902 року Вольскі намагався запатентувати свій метод у Відні, але там зустрів Вільяма Генрі МакГарві, канадця з Північної Ірландії, який, працюючи бурильником у Польщі, звернувся до патентного бюро з подібним рішенням. Згодом вони спільно запатентували рішення як «долото для нафтової промисловості».
У 1907 році під час буріння стовбура «Вільно» на Бориславщині він практично використав цей метод, в результаті чого пробурив на глибину 1000 метрів (де типові стовбури досягали 400 метрів) до багатих покладів нафти. Пропускна спроможність валу становила 900 тонн на добу, чого ще не було в Галичині. Використання цього методу Вольським змусило інших виробників підвищити ефективність виробництва, і в результаті в 1907 році в Галичині було досягнуто видобутку 120 тис. тонн нафти, тоді як у 1906 р. було вдвічі менше. У відсталій економіці Галичини не було ринку для такої кількості нафти, і відбулося різке падіння цін на нафту, і вся нафтова промисловість Галичини втратила прибутковість. Це перевиробництво вплинуло і на подальшу долю винаходу Вольського, на ширше впровадження якого не було грошей, а сам винахід був куплений і схований у броньованих шафах компаній, зацікавлених у збереженні старих методів буріння. Винахід Вольського випередив свій час, і робота над гідравлічним методом буріння була розпочата лише через 20 років після його патентування.
Його методи буріння застосовувалися у Вестфалії у Бекумі та Харені та на Кавказі у Грозному. Дві провідні бурові компанії, Internationale Tiefbohrgesellschaft Raky та Deutsche Tiefbohr Gesellschaft, зацікавлені у пристрої, придбали патенти за 600 000 німецьких марок, пообіцявши Вольськи покращити та рекламувати таран.[2]
Окрім бурильника, Вольський був, між ін. конструктор гідравлічного бура для будівництва шахтних галерей і тунелів, пробував зріджувати нафтовий газ і автор багатьох інших патентів. Крім того, він активно брав участь у громадському житті Галичини, вів наукове листування з науковцями країни та за кордоном.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Хрест Доблесті
- Хрест оборони Львова
- Знак Пошани «Орлята».
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 327. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ а б Piłatowicz, Józef, ред. (2001). Inżynierowie polscy w XIX i XX wieku. T. 7, 100 najwybitniejszych polskich twórców techniki. Warszawa: Polskie Towarzystwo Historii Techniki. с. 273—275. ISBN 83-87992-15-1.
- ↑ Stanisław Kozicki, Historia Ligi Narodowej (okres 1887-1907), Londyn 1964, s. 587.
- ↑ [1], Maciej Iłowiecki;, "Dzieje nauki polskiej"
- ↑ Taran wiertniczy Wacława Wolskiego. Młody Technik Nr 3/1967, s. 96-97.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Wacław Wolski. Nekrolog. Słowo Polskie: 6. Nr 169 z 30 lipca 1922.
- Taran wiertniczy Wacława Wolskiego. Młody Technik Nr 3/1967, s. 96-97
- Poetka z Zaświecia, Tygodnik Powszechny, Nr 9 (2799), 2 marca 2003
- Wacław Wolski 1865-1922. polonialife.ca [dostęp 20.01.2009]
- Maryla Wolska, Beata Obertyńska – Wspomnienia, PIW, Warszawa 1974.
зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Твори та нотатки Вацлава Вольського в бібліотеці « Полона ».
|
