Вацлав Гулевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вацлав Гулевич гербу Новина (? — між 1676 та 1679 роками) — руський (український) волинський шляхтич, політичний та військовий діяч Речі Посполитої. Представник роду Гулевичів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Юрія Дем'яновича Гулевича та його дружини з Сеницьких гербу Бонча. Синівець Філона Дем'яновича Гулевича (дідич Губина, Радошина, посесор Свинарина), дідич Конюх.

Був підсудком, потім підкоморієм луцьким (волинським). Брав участь у битві під Чудновом як ротмістр, де був убитий кулею його кінь, а Вацлав отримав пошкодження від падіння. 9 разів був послом від Волинського воєводства на сейми Речі Посполитої 1632—1647 роках (всього 11).[1]

Як брацлавський каштелян (згаданий у 1676 році) — наcтупник Францішека Корицінського, попередник Станіслава Яна Конєцпольского.

Був вперше одружений з Евою Харленською (згадано про шлюб у 1663 році) — старостянкою луцькою. З нею мали доньку Анну (Катерину) — дружину польного коронного писаря, канівського старости Стефана Станіслава Чарнецького гербу Лодзя, сина Ієроніма, можливо, каштеляна.[2] Друга дружина — Маріанна Стемпковська, у 1679 році згадана як вдова.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]