Велика Бийгань

село Велика Бийгань
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Берегівський район
Тер. громада	Великобийганська громада
Код КАТОТТГ	UA21020070010032670
Основні дані
Засноване	1333
Колишня назва	Велика Бейгань, Велика Бейгонь
Населення	1893
Площа	2,71 км²
Густота населення	698,52 осіб/км²
Поштовий індекс	90232
Телефонний код	+380 3141
Географічні дані
Географічні координати	48°14′53″ пн. ш. 22°34′29″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	110 м
Місцева влада
Адреса ради	90232 с. Велика Бийгань, вул. Центральна, 61
Карта
Велика Бийгань
Велика Бийгань
Мапа
Велика Бийгань у Вікісховищі

Вели́ка Бийгань — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі, центр Великобийганської громади.

Колишні назви: Велика Бейгань, Велика Бейгонь.

У селі розташована Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Історія села

Перше поселення на навколишній місцевості з’явилися в епоху короля Арпада (9-10 ст.) і мало назву Ов-Бийгань.  Археологами знайдені й давніші сліди людського освоєння - стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н.е., одне поселення – 5 тис. до н.е., інше  -  2-1 ст. до н.е. Назва села, вочевидь, походить від власного імені Беган.

З ХІ ст. селом володіє рід Бийгані. Перша письмова згадка про Бийгань – в літописі 1333 р. Згодом перші власники села втрачатимуть свої володіння. У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала родинам Немешів, Шіро і Томпа.

1904 р. Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило герб селища: на срібному щиті рука в червоному рукаві, що тримає зелену виноградну лозу з п'ятьма гронами.

Архітектурні пам’ятки

Храми

Перша церква в селі була збудована католиками в 1418 р. В 1565 р. перейшла у власність реформатів, під час пожежі 1686 р. була практично повністю знищена. Відновили храм в 1743 р., в 1760 р. до нього  добудували вежу. Протягом 1839 – 1846 рр. пройшла ґрунтовна реставрація, 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храму та його освячення під титулом Всіх Святих. Нині церква внесена до списку Пам’яток архітектури місцевого значення як «романо-готичний костьол».  

Реформатська церква, 1846 р.

Неподалік від реформатської церкви по тому ж боку вулиці знаходиться греко-католицька церква, побудована у 1805 р., з невеликою дерев’яною дзвіницею. Церква знаходиться дещо в глибині двору, на передньому плані комплексу споруд – нова дерев’яна дзвіниця. Вона збудована в 2009 р. Юлієм Товтом, на фасаді дзвіниці угорською мовою написано: «Кличу живих, плачу за мертвими, відкликаю бурю».

Садиба Немеша

З іншого боку від реформатської церкви, неподалік від неї, стоїть цікавий об’єкт промислової архітектури – сховище для зерна, збудоване в 1908 р., і понині діюче. Сховище належало місцевому землевласнику Іштвану Немешу, у теперішній час є колективною власністю кількох місцевих родин.

Грекокатолицька церква, 1805 р.

Практично навпроти зерносховища збереглась садиба Іштвана Немеша, орієнтовний вік – початок ХХ ст. Садиба розташована поруч із великою спорудою Будинку культури, збудованого наприкінці 1980-х. Нині в ньому міститься сільська рада, поштове відделення, бібліотека та стоматологічне відділення. Більша ж частина будівлі, із великим спортзалом, пустує та занепадає.

Зерносховище, 1908 р.

В колишній садибі в радянській час була колгоспна контора, а потім дім занепав, і лише нещодавно був врятований. Коштом  голландських  благодійників в ній влаштований дитячий садок. Будинок зазнав внутрішніх перебудов, але його зовнішній вигляд відповідає вигляду угорських маєтків та родових садиб Закарпаття.

Біля дитячого садку (клишньої садиби) між деревами в 1974 р. встановлений пам’ятник радянським воїнам, з залізобетону та брезоліту, автори -  А. Горват та І. Орбан. Неподалік, навпроти входу до Будинку культури, стоїть мармурований  пам’ятник на честь репресованих сталінським режимом, встановлений в 1993 р.

Археологічні знахідки

На горі, що піднімається з південного боку села, виявлено два пізньопалеолітичних місцезнаходження, зібрано нуклеуси, відщепи, знаряддя з кременю. В селі знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів. Скарб датується гальштатським часом. Другий бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.

У кінці ХІХ століття між селами Мала Бийгань та Велика Бийгань була засвідчена курганна група, тепер розорана. У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів. Поселення доби бронзи розташоване на правому березі річки Верка. В цій місцевості у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.

Відомі особистості

В поселенні народився:

• Жолт Гайдош (* 1993) — угорський футболіст.

Туристичні місця

-  Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

- стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н.е.

- два пізньопалеолітичних місцезнаходження

- у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.

- знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів.

-  бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.

- У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів.

- храм 1743 р.

- греко-католицька церква, побудована у 1805 р

- сховище для зерна, збудоване в 1908 р.

- садиба Іштвана Немеша, початок ХХ ст.

- пам’ятник на честь репресованих сталінським режимом

- пам’ятник радянським воїнам, з залізобетону та брезоліту

Літературні посилання

• І Велика, і Мала Бийгань сподіваються на великі туристичні перспективи [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини