Арпад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арпад
угор. Árpád
Arpad Litho.JPG
Великий князь Угорщини
889 — 907
Попередник: Алмош
Наступник: Золта
 
Народження: бл. 845
Хозарський каганат
Смерть: 907
Угорське князівство
Віросповідання: Hungarian mythology[d]

Медіафайли у Вікісховищі?

Арпа́д (угор. Árpád; близько 845 — бл. 907) — вождь (надьфейеделем) угорців (оногурів), засновник династії Арпадів.

Біографія[ред. | ред. код]

Син дюли (воєводи) Альмоша. Успадкував його титул 889 року. До 904, за традицією, запозиченою угорцями у хозарів, ділив владу зі співправителем Курсаном, який мав титул кендо.

Керував угорцями під час набігу на Великоморавську державу (892), у війнах з болгарами на боці Візантії (894-896), походу на Ломбардію на прохання східно-франкського короля Арнульфа. Під його керівництвом відбулося переселення мадярських племен на їхню теперішню територію, так звана епоха «Віднайдення вітчизни», коли в 896 угорці, витіснені печенігами, перейшли через Карпати й оселилися в Середньому Подунав'ї.

У 894 р. мадяри уклали угоду зі Святополком — князем Великої Моравії задля спільного походу на землі франків, але Святополк не дожив до цієї події.

Згідно з народними переказами, правитель Великоморавської держави обдарував на знак подяки плем'я мадярів землями на території свого князівства. Існує думка, що за давньою язичницькою традицією угорці подарували Святополкові білого коня з усією збруєю (мовляв, поведеш нас у бій і станеш переможцем!), а він взамін надіслав їм жменю землі, трави і води, що символічно значило: моя земля — ваша земля.

За даними істориків у 895 р. близько 500 тисяч воїнів на чолі з Арпадом перейшли через Карпати і зайняли Придунайську рівнину. На той час Арпад мав титул дюли — воєводи. У цей час владу він розділяв із кюндю Курсаном.

У 895 р. угорці зазнали поразки в бою з печенігами, тож мали відступати на захід, за Карпатські гори. Ці землі вони вже знали, позаяк у 862 р. брали участь у набігах на східні кордони Франкської імперії.

До 899 р. угорці проживали тільки на лівобережжі Дунаю, тоді ж був запланований похід на Венецію спільно з військом Арнульфа Карінтійського (один з останніх представників німецької гілки династії Каролінгів). Угорців повів старший син Арпада.

Унаслідок загибелі в бою Арнульфа, військо франків почувалися розрізненим, тож угорцям досить легко вдалося захопити правий берег Дунаю — Паннонію. У 900-901 угорці під проводом Арпада остаточно розгромили Блатенське князівство. У 901 р. вони окупували і Блатенське князівство зі столицею у Блатнограді. Іще через 5 років розгромили і Велику Моравію. Так зміг проявити свій талант полководця і мудрого управителя, Арпад, котрий з 904 р. був ще й надьфеєделемом, тому що Курсана було зрадницьким чином вбито під час переговорів із франками.

Тепер Арпад мав необмежену владу, він володів найбільшим земельним наділом, але сім племінних князів залишалися незалежними в межах своїх володінь. Саме племінні князі, вожді кланів та заможні представники племен стали військовою аристократією, на яку спирався Арпад. Таким чином йому вдалося розширити землі мадярів.

У 907 р. біля Братиславського замку відбулося військове зіткнення угорців та баварців, останні зазнали поразки. Є версія, що під час бою загинув князь Арпад. Його поховали поблизу сучасного Будапешта, біля невеликої річки. Він став основоположником королівської династії Арпадів, яка правила Угорщиною до 1301 р.

Пам'ять славного правителя мадярів потомки вшанували, возвівши на його честь монументи: один з них знаходився у Девіні (замок в Братиславі), і являв собою корінфський стовп, на якому височіла фігура Арпада з мечем у руці. Цей пам'ятник був демонтований у 1923 р.

Арпад у ансамблі Міленіумного пам'ятника у Будапешті

У м. Будапешт на Площі Героїв, або так званій Площі Тисячоліття до сьогодні зберігся Міленіумний пам'ятник, що в своєму ансамблі вміщує постать князя Арпада на коні.

За твердженням Костянтина Багрянородного Арпад мав 5 синів: Левенте, Таргош, Улле, Юташ та Золта.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон: Наддніпряночка, 2009. — 200 с.; С. 38-45.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Алмош
Coa Hungary Country History (855-1301).svg Великий князь Угорщини
895-907
Coa Hungary Country History (855-1301).svg Наступник
Золта