Велика Бийгань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Бийгань
Építkezők boltja Nagybégány - panoramio.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада/громада Великобийганська сільська рада
Код КОАТУУ 2120482001
Основні дані
Засноване 1333
Колишня назва Велика Бейгань, Велика Бейгонь
Населення 1893
Площа 2,71 км²
Густота населення 698,52 осіб/км²
Поштовий індекс 90232
Телефонний код +380 3141
Географічні дані
Географічні координати 48°14′53″ пн. ш. 22°34′29″ сх. д. / 48.24806° пн. ш. 22.57472° сх. д. / 48.24806; 22.57472Координати: 48°14′53″ пн. ш. 22°34′29″ сх. д. / 48.24806° пн. ш. 22.57472° сх. д. / 48.24806; 22.57472
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Місцева влада
Адреса ради 90232 с. Велика Бийгань, вул. Центральна, 61, тел. 4-23-76
Карта
Велика Бийгань. Карта розташування: Україна
Велика Бийгань
Велика Бийгань
Велика Бийгань. Карта розташування: Закарпатська область
Велика Бийгань
Велика Бийгань

CMNS: Велика Бийгань у Вікісховищі

Вели́ка Бийгань — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі.

Колишні назви: Велика Бейгань, Велика Бейгонь.

У селі розташована Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Історія села[ред. | ред. код]

Перше поселення на навколишній місцевості з’явилися в епоху короля Арпада (9-10 ст.) і мало назву Ов-Бийгань.  Археологами знайдені й давніші сліди людського освоєння - стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н.е., одне поселення – 5 тис. до н.е., інше  -  2-1 ст. до н.е. Назва села, вочевидь, походить від власного імені Беган.

З ХІ ст. селом володіє рід Бийгані. Перша письмова згадка про Бийгань – в літописі 1333 р. Згодом перші власники села втрачатимуть свої володіння. У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала родинам Немешів, Шіро і Томпа.

1904 р. Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило герб селища: на срібному щиті рука в червоному рукаві, що тримає зелену виноградну лозу з п'ятьма гронами.

Архітектурні пам’ятки[ред. | ред. код]

Перша церква в селі була збудована католиками в 1418 р. В 1565 р. перейшла у власність реформатів, під час пожежі 1686 р. була практично повністю знищена. Відновили храм в 1743 р., в 1760 р. до нього  добудували вежу. Протягом 1839 – 1846 рр. пройшла ґрунтовна реставрація, 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храму та його освячення під титулом Всіх Святих. Нині церква внесена до списку Пам’яток архітектури місцевого значення як «романо-готичний костьол».  

Реформатська церква, 1846 р.

Неподалік від реформатської церкви по тому ж боку вулиці знаходиться греко-католицька церква, побудована у 1805 р., з невеликою дерев’яною дзвіницею. Церква знаходиться дещо в глибині двору, на передньому плані комплексу споруд – нова дерев’яна дзвіниця. Вона збудована в 2009 р. Юлієм Товтом, на фасаді дзвіниці угорською мовою написано: «Кличу живих, плачу за мертвими, відкликаю бурю».

З іншого боку від реформатської церкви, неподалік від неї, стоїть цікавий об’єкт промислової архітектури – сховище для зерна, збудоване в 1908 р., і понині діюче. Сховище належало місцевому землевласнику Іштвану Немешу, у теперішній час є колективною власністю кількох місцевих родин.

Грекокатолицька церква, 1805 р.

Практично навпроти зерносховища збереглась садиба Іштвана Немеша, орієнтовний вік – початок ХХ ст. Садиба розташована поруч із великою спорудою Будинку культури, збудованого наприкінці 1980-х. Нині в ньому міститься сільська рада, поштове відделення, бібліотека та стоматологічне відділення. Більша ж частина будівлі, із великим спортзалом, пустує та занепадає.

Зерносховище, 1908 р.

В колишній садибі в радянській час була колгоспна контора, а потім дім занепав, і лише нещодавно був врятований. Коштом  голландських  благодійників в ній влаштований дитячий садок. Будинок зазнав внутрішніх перебудов, але його зовнішній вигляд відповідає вигляду угорських маєтків та родових садиб Закарпаття.

Біля дитячого садку (клишньої садиби) між деревами в 1974 р. встановлений пам’ятник радянським воїнам, з залізобетону та брезоліту, автори -  А. Горват та І. Орбан. Неподалік, навпроти входу до Будинку культури, стоїть мармурований  пам’ятник на честь репресованих сталінським режимом, встановлений в 1993 р.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На горі, що піднімається з південного боку села, виявлено два пізньопалеолітичних місцезнаходження, зібрано нуклеуси, відщепи, знаряддя з кременю. В селі знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів. Скарб датується гальштатським часом. Другий бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.

У кінці ХІХ століття між селами Мала Бийгань та Велика Бийгань була засвідчена курганна група, тепер розорана. У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів. Поселення доби бронзи розташоване на правому березі річки Верка. В цій місцевості у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Літературні посилання[ред. | ред. код]

І Велика, і Мала Бийгань сподіваються на великі туристичні перспективи

«Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»