Вербич Віктор Олексійович
| Віктор Вербич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
13 травня 1956 (67 років) с. Грибовиця, Іваничівський район, Волинська область, УРСР | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність |
поет, есеїст, публіцист, критик | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1973 року | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
Літературно-мистецька премія ім. А. Кримського Міжнародна літературна премія ім. Панталеймона Куліша. | |||
|
| ||||
Вербич Віктор Олексійович (нар.13 травня 1956 року), село Грибовиця Іваничівського району Волинської області) — український поет, есеїст, критик, публіцист, журналіст, перший лауреат літературної премії імені Пантелеймона Куліша.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вербич Віктор Олексійович народився 13 травня 1956 року в с. Грибовиця на Волині.
Закінчив філологічний факультет Луцького державного педагогічного інституту ім, Лесі Українки.
Викладав українську літературу в Луківській середній школі, працював кореспондентом в першій демократичній газеті на Волині "Народна трибуна", потім - в "Сім’я і дім", нині - в інтернет-газеті "Волинська правда".
Першу збірку «Відлуння ночі» видав 1993 року.
Член НСПУ з 2000 року.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Поетичні збірки[ред. | ред. код]
- Відлуння ночі (1993),
- У полотно снігів (1999),
- Подих вирію (2001 (2001),
- Зблиски задзеркалля (2002),
- Повернення (2004),
- Інею видиво світанкове (2007),
- Поклик (2009),
- Диво незбагненне (2012),
- З літопису осяяння (2012).
- Волинський вечір (2014)
Прозові видання[ред. | ред. код]
- В обіймах зустрічепрощань (2003).
- Голоп’єдестальний період (1999).
Твори для дітей[ред. | ред. код]
- Зорянчині малюнки (1997).
Есеї і діалоги[ред. | ред. код]
- Під куполом спільного неба (2006),
- Карб єдиної дороги (2008).
- У погляді століть (2011).
Публіцистика[ред. | ред. код]
- Письменники Великої Волині (2003).
Публікації про Віктора Вербича[ред. | ред. код]
Й.Струцюк. Золота стебловись поета. Часопис «Терен», - Луцьк. - 2003. - №3.
Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]
- Лауреат літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2009).
- Лауреат літературної премії ім. Панталеймона Куліша (2011).
Джерела[ред. | ред. код]
- Поезії В.Вербича. [Архівовано 12 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Павлюк І. Останній інтелігент… або грішник, «благословенний Богом» [Рецензія на книжку Віктора Вербича «Повернення»] // Терен: літературно-мистецький журнал. — 2004. — Ч.3 (20). — С. 22-23.
- Віктор Вербич: «Життя — дорога до Бога, до слова» [Архівовано 2 Серпня 2019 у Wayback Machine.]
Інтернет ресурси[ред. | ред. код]
- Довідник НСПУ. [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Віктор Вербич запрошує до «Повернення». [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Газета «Вісник+К» про творчість В.Вербича.
|
