Вербка (Чортківський район)
| село Вербка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Коропецька селищна громада |
| Облікова картка | Вербка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1864 |
| Населення | 467 |
| Територія | 2.545 км² |
| Густота населення | 183.5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48305 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°59′15″ пн. ш. 25°08′53″ сх. д. / 48.98750° пн. ш. 25.14806° сх. д.Координати: 48°59′15″ пн. ш. 25°08′53″ сх. д. / 48.98750° пн. ш. 25.14806° сх. д. |
| Водойми | Коропець (притока Дністра) |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48370, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Коропець, вул. Марка Каганця, 10 |
| Карта | |
  Вербка | |
 Вербка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ве́рбка — село в Україні, у Коропецькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець (притока Дністра), на півдні району. До 2015 центр сільради, якій було підпорядковане село Діброва.
За радянських часів було перейменоване на Прогрес.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Коропецької селищної громади.
Населення — 497 осіб (2003).
Історія[ред. | ред. код]
Село згадується 25 лютого 1485 р.[1]
Перша писемна згадка — 1864 року як власність Масловського.
Правдоподібно, село постало на місці фільварку «Вербки Коропецькі».
1929 року в селі утворено парафію РКЦ, яка входила до Бучацького деканату.[2]
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[3].
Релігія[ред. | ред. код]
- Церква Вознесіння Господнього та Святого Димитрія (1990, кам'яна, ПЦУ та УГКЦ),
- парафіяльний костел Найсвятішого Серця Ісуса (перебудований з каплиці в 1920—1930-х рр.)[4]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Теребіш.
У Вербці споруджено пам'ятники:
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
- загиблому воякові УПА — «Бистрому» (2000).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гончар Іван Ярославович — голова Хмельницької обласної ради
- Мужів Степан Олексійович — головний інженер «Нафтопромгазу» (РФ)[5].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Воскресіння Господнього -
Капличка Усікновення голови Івана Христителя -
Капличка Матері Божої -
Школа -
Клуб
_%D1%81.%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BA%D0%B0.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Грамота суддів Подільської землі про підтвердження запису передачі шляхтичем Пясецьким Яном маєтків в с. Вербка своїй сестрі Журавській Анні. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 313
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 314
- ↑ Вспомним добрым словом Степана Мужива.
Література[ред. | ред. код]
- М.Ониськів. Вербка / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 245-246
- Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I.— tom 18.— 386 s.— 509 il.— S. 313-317. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
| ||||||||