Монастириський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монастириський район
Monastyrisskii rayon coa.gif Monastyrisskii rayon fl.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Тернопільська область Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6124200000
Утворений: 1939
Населення: 29 589
(на 1.08.2013)
Площа: 558 км²
Густота: 54 осіб/км²
Тел. код: +380-3555
Поштові індекси: 48300—48382
Населені пункти та ради
Районний центр: Монастириська
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 30
Міста: 1
Смт: 1
Села: 46
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 48300, Тернопільська обл., м. Монастириська, вул. Т. Шевченка, 19, 2-26-50
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Білик Іван Петрович
Голова ради: Данилюк Володимир Петрович

Монастири́ський райо́н — адміністративний район у південно-західній ча­стині Тернопільської області. Утворений 1939.

Площа — 558 км². Населення — 34,5 тис. осіб (2003): українці — 99 %, мешкають також росіяни, поляки, білоруси та ін.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Монастириського району.png

У районі — м. Монастириська (райцентр), смт Коропець (колись - містечко), 46 сіл, 16 хуторів.

Географія[ред.ред. код]

Розташування і фізична географія[ред.ред. код]

Монастириський район розташований на Подільському горбогір'ї. Поверхня розчленована глибокими долинами річок, абсолютні висоти 200­-400 м, найвища — 402 м (побл. с. Ковалівка).

Найбільші ріки — Дністер, його ліві притоки — Золота Липа, Горожанка та Коропець.

Площа боліт — 447 га. Ліси займають 14,5 тис. га (ростуть сосна, граб, бук, ясен, дуб та ін.).

Територія району, що прилягає до річки Дністер, належить до заповідної зони «Дністровський каньйон».

Корисні копалини[ред.ред. код]

Ко­рисні копалини: вапняки, пісок, гіпс, глина, доломіт.

Геологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Відслонення середньодевонських відкладів. Розташоване біля села Коржова на правому схилі долини річки Золота Липа в кар'єрі для видобування доломітів. Видима потужність доломітів — 11 м. Відслонення має наукове значення. ППМЗ, займає територію площею 4,25 га, охорона доручена ВАТ Коржівського спеціалізованого гірничо-дробильного кар'єру.

Відслонення юрських відкладів. На південній околиці села Луки на лівому віддаленому схилі долини ріки Дністер на віддалі близько 400 м від колишньої ферми ліворуч від дороги Лука-Петрилів відслонюються юрські відклади. Вони складаються з світло-жовтих вапняків, доломітів та різнобарвних теригенних утворень (аргілітів, пісковиків, конгломератів). Зустрічаються скам'янілі рештки риб. ППМЗ, площа 0,15 га, охорона доручена радгоспу «Галичина».

З 1984 року, коли відслонення було взято під охорону, його вигляд дещо змінився. Тут працював кар'єр, який розкрив відклади верхньої частини схилу на 10-15 м. Вони представлені жовтуватими вапняками та доломітами, над якими залягає товща верхньокрейдових білих вапняків.

Відслонення девонської флори. Розташоване поблизу села Вістря на лівому березі річки Дністер. Представлене товщею сіроколірних теригенних порід, що умовно віднесені до середнього девону. Ця товща залягає на породах дністровської серії (нижній девон). У верхній частині відслонення знайдено рештки викопних рослин: псилофітів, плауноподібних, членистостеблових, папоротеподібних і рослин невизначеного систематичного положення. Відслонення має важливе знасення для вивченя історії розвитку рослинного світу. ППМЗ, площа 0,15 га, охорона доручена селянській спілці «Провесінь».

Відслонення ранньодевонської флори. Розташоване на 160 м вище за течією від села Вістря на лівому березі річки Дністер у двадцятиметровій товщі строкатих і сірих теригенних порід, якими закінчується розріз дністровської серії (нижній девон), виявлено рештки псилофітів, членистостеблевих і папоротеподібних, а також рештки риб. Відслонення має важливе значення для вивчення історії розвитку рослинного світу. ППМЗ, територія площею 0,15 га, охороняється селянською спілкою «Провесінь».

Дві останні описані геологічні пам'ятки знаходяться поруч, друга є продовженням першої. Вони розташовані на крутому схилі долини Дністра, тому їх слід об'єднати в одну. Також необхідно повернути їх колишню назву — «Місцезнаходження девонської флори», а не «Відслонення девону в с. Вістрі № 1 і № 2», бо друга назва не відтворює основної суті.

Стратотип бережанських верств. Розташована біля села Чехова в долині Коропця. Представлена відслоненням порід гельветського ярусу (міоцену). У їх складі є так звані бережанські і нагірянські верстви. Перші з них представлені темно-сірою глиною, ясно-сірим мергелем і зеленуватою піщаною глиною. Другі — ясно-жовтим вапняковистим піском з галькою чорного кременю. Загальна потужність цих відкладів становить 2,25 м. Відслонення має наукову цінність. ППМЗ, площа 0,1 га, охороняється радгоспом «Монастириський».[1]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно теплий, вологий; опадів 610 мм на рік.

Ґрунти[ред.ред. код]

Перева­жають чорноземи типові малогумусні, сірі лісо­ві, темно-сірі та ясно-сірі опідзолені в долинах рік — лучні та лучно-болотні ґрунти. 60% земель у районі є еродованими.[2]

Історія[ред.ред. код]

Монастирищина заселена в період пізнього палеоліту.

До се­редини 14 ст. належало до Галицько-Волинської держави. На­прикінці цього ж століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею, Литвою та Угорщиною Сх. Галичину, в тому числі Монастирищину, захопило Польське королівство (від 1569 — Річ Посполита).

1772 після першого по­ділу Польщі ця територія відійшла до Священної Римської імперії1804 - Австрії, від 1867 — Австро-Угорщина).

Листопад 1918 — липень 1919 - нарешті в складі Української держави. Вересень 1920 - вересень 1939 - окупована Польщею.

Вересень 1939 — серпень 1991 — в УРСР. З 24 серпня 1991 - в складі відновленої української держави.

Від кінця 19 ст. до 1939 на Монастирищині діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Пласт», «Сільський господар», «Союз украї­нок», «Рідна школа» та ін. товариства.

19441946 в ході депортації з території Польщі в Монастириський район прибуло багато лемків, які про­живають у м. Монастириська, селах Доброводи, Ковалівка, Криниця, Нова Гута.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Коропець. Палац графа Бадені

В Монастириському районі — 30 пам'яток історії та культури, 25 символічних мо­гил Борцям за волю України.

Культові споруди[ред.ред. код]

У Монастириському районі 56 культових споруд:

Об­ладнано 28 капличок.

Дерев'яні храми[ред.ред. код]

Населений пункт Назва церкви Рік побудови
Монастириська Церква воздвиження Чесного Хреста Церква пресвятої Діви Марії 1892 1751
Коропець Успіння Пресвятої Богородиці 1795
Високе Василія Великого 1925
Горигляди Препоподобного Онуфрія 1820
Горішня Слобідка святого Феодосія 1918
Горожанка Успіння Пресвятої Богородиці 1792
Гранітне (Баранів) святого Димитрія 1855
Григорів Пресвятої Діви Марії 1865
Заставці Різдва Пресвятої Богородиці 1830
Коржова святого Михаїла 1880
Лазарівка святого Миколая 1812
Лядське Успіння Пресвятої Богородиці 1781
Міжгір'я Покрови Пресвятої Діви Марії 1865
Нова Гута святого Михаїла 1881
Підлісне Іоана Богослова 1872
Чехів Покрови Пречистої Діви Марії 1885

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Пам'ятки природи місцевого значення:

Промисловість[ред.ред. код]

Нині в районі пра­цюють:

  • ВАТи «Монастириський молочний завод», «Заво­доуправління будівельних матеріалів» (м. Монастириська), «Коржівський СГДК» (с. Кор-жова), * ВАТ МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Любисток», ПП «Кон­сул» (смт Коропець) та ін.

Розвинуті народні про­мисли, гончарство та вишивка.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють ПТУ-34, 45 ЗОШ, 15 дошк. закладів, Будинок дитячої творчості, ДЮСШ, 19 Будинки культури, 30 клубів, 43 бібліотеки, 2 кінотеатри, 2 музичні школи, 45 медичних закладів, обласний комунальний етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка (с. Велеснів), 6 громадських музеїв (Лемківської культури та О. Кисілевської — м. Монастириська; краєзнавчі музеї у смт Коропець, селах Горожанка, Горішня Слобідка та Устя Зелене); 7 ко­лективів художньої самодіяльності отримали зван­ня «народних».

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Монастирищини:

Працював письменник, педагог о. Тимофій Бордуляк. Перебували Олесь Гончар, Маркіян Шашкевич, Іван Франко та ін.

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

На території району виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур, скарб римських монет (с. Красіїв) та ін.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Йосип Свинко. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. — с.77-78 ISBN 978-966-408-219-5
  2. Йосип Свинко. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. — с.172 ISBN 978-966-408-219-5

Література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.