Вертеброневрологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вертеброневрологія — гілка неврології, яка об'єднала в собі патологію хребта і супутні неврологічні прояви.

Область інтересу вертеброневрології — нехірургічне лікування болю в ділянці хребта, супутніх неврологічних (корінцеві, рефлекторні), деяких судинних розладів (симптом хребетної артерії, судинні кохлео-вестибулярні порушення та ін.) і вісцелярних (наприклад, вертеброкардіальний синдром[1]) дисфунцій. Починаючи з 30-х років ХХ століття було накопичено багато клінічних і морфологічних даних, що підтверджують зв'язок патології хребта з певною неврологічною симптоматикою.

Історія вертеброневрології в Україні[ред. | ред. код]

Термін «Вертеброневрологія» був введений неврологом Я. Ю. Попелянським.[джерело?] Вертеброневрологія в Україні тісно пов’язана з рентгенологом професором А. Є.Рубашовою (1897—1967). На той час було два напрямки вивчення причин вертероневрологічної патології – рентген і паталогоанатомічний ростин. Професор А. Є.Рубашова [2]в 1935 р. надрукувала одне з перших повідомлень стосовно старіння хребта (цит. по Динабург [5], с.355). В 1960 році співробітники Українського Інституту невропатології (Київ) А. Д. Дінабург і А. Є. Рубашова (1960) видають першу в Радянському Союзі монографію на тему «Міжхребцеві диски»[3]. В 1967р. вийшла фундаментальна монографія Динабург А.Д і Рубашової А. Є. із співавт. «Захворювання нервової системи при дегенеративних процесах хребта[4]», в яка дала найбільш містке уявлення про причини вертеброневрологічної патологі. В ній автори в якості причин вертеброневрологічних розладів розглядають не тільки остеохондроз, але й дуже важливі з точки зору вертеброневрології вроджені аномалії хребта, краніовертебрального переходу, спинальні стенози, вроджені і набуті деформації хребта.

У 1978 році в Києві при Київському Медичному інституті ім. О.О.Богомольця (нині Український Національний медичний університет) була заснована перша в СРСР науково-дослідна лабораторія проблем остеохондрозу хребта. У 1995 створена перша в Україні офіційна (при ГУОЗ м. Києва) клініка вертеброневрології, яка була клінічною базою Кафедри неврології і реабілітаційної медицини Національного медичного університету.

Криза у вертеброневрології[ред. | ред. код]

Першим про кризу повідомив в Росії В. П. Веселовський (1993) [7]. Пізніше подробиці кризи в вертеброневрології описали А. А. Лієв (2009)[5] і Т. З. Ахмадов (2011)[6]. Суть кризи зводилася до невизначеності в розумінні, які саме морфологічні зміни в хребті викликають вторинні неврологічні розлади. «Півстоліття остеохондрозу»[7] — зробив висновок автор терміну «вертеброневрологія» Я. Ю. Попелянський на початку 2000-х років в одному зі своїх останніх виступів в Сіетлі (США), визначаючи значення «вертеброгенный» стосовно вторинних неврологічних розладів. Разом с тим, «остеохондроз» (природний інволютивний процес), не мав змоги пояснити появу вертеброневрологічної патології. Хірургічне видалення грижі диска далеко не завжди виліковує пацієнта. Тому грижі теж не пояснювали широкий спектр вертеброневрологічних розладів. При цьому, одним з найбільш ефективних методів у вертеброневрології була і залишається мануальна терапія. Саме вона могла дати відповідь на питання, що означає поняття «вертеброгенний» (пов'язаний з хребтом). Але її механізм дії також був не з'ясований.

Вирішення системної проблеми у вертеброневрології[ред. | ред. код]

Задового до виникнення кризи в вертеброневрології в Росії, головні «кризові» питання стосовно того, які зміни в хребті викликають вторинні неврологічні розлади були вирішені в Україні у 80-х роках минулого століття.

В 1978 році, одночасно зі Всеросійським центром Вертеброневрології, в Україні була створена перша в СРСР науково-дослідна лабораторія проблем остеохондрозу хребта. Лабораторія була підрозділом Науково-дослідного лабораторного центру Українського Національного медичного університету ім. А. А. Богомольця (у той час Київський медичний інститут). Засновник лабораторії — доктор нейрохірург Сувак Віталій Вікторович (1951—1992)[8]. Один з небагатьох на той час лікарів, який досконало володів мануальною терапією.[джерело?]

В завдання лабораторії входило вивчення вертеброгенної неврологічної патології. Лабораторія мала достатній лікувально-діагностичний і науковий потенціал, була укомплектована найсучаснішим на той час діагностичним і електрофізіологічним обладнанням, комп'ютерною технікою, яка відчутно допомагала в обробці великих масивів даних. Паралельно спільно з Київським інститутом кібернетики ім. В. М. Глушкова відпрацьовувалися інформаційні напрями в області ветеброневрології. Важливим було те, що за лабораторією стояла потужна база Університетського Науково-дослідного лабораторного центру (з 2014 - Науково-дослідний інститут експериментальної та клінічної медицини).

Незважаючи на присутність в назві лабораторії модного на той час терміну «остеохондроз», співробітники мали дещо іншу мотивацію. У перелік пріоритетних завдань Лабораторії входило вивчення морфологічного субстрату «вертеброгенний». А саме, які конкретно зміни в хребті викликають вторинні неврологічні і судинні розлади. Також стояло питання, чому ефективна мануальна терапія? Ці завдання були успішно вирішені в 80-х роках минулого століття з подальшими публікаціями ключових результатів.

Спочатку в 1978 році В. В. Суваком була сформульована робоча версія про біомеханічну природу вертеброневрологічних розладів[9][10].

В.В.Гонгальський Дослідив механізми вертебронерологічної патології

Біомеханічна природа вертеброневролгічних розладів була підтверджена клініко-експериментальними дослідженнями[11][12][13][14][15] [16][17] науковим проведеними співробітником лабораторії В. В. Гонгальським. Були детально описані принципи порушення біомеханіки сегментів хребта на прикладі грудного відділу. Виявлені за допомогою рентгенографії біомеханічні зміни були змодельовані в експерименті на лабораторних тваринах [18]. Це дозволило детально вивчити природу і патогенез вертеброневрологічної патології. Були досліджені закономірності функціонального блокування рухових сегментів хребта і описані механізми виникнення вторинних неврологічних розладів.

Мануальна терапія і вертеброневрологія[ред. | ред. код]

«Мануальна терапія — це всього лише метод. Як скальпель в руках хірурга».

Мануальна терапія, як і хіропрактика — це метод, найчастіше використовуваний у вентеброневрології. Згідно з дослідженнями проведеними Лабораторією остеохондрозу хребта[джерело?] суть мануальної терапії полягає у відновленні топографії і фізіологічної рухливості хребтового сегменту. Техніка мануальної терапії буває більш агресивніша, яка напряму розблоковує сегмент хребта. І менш агресивна, м'яка техніки, за типом остепатії, мобілізації, постізометричної релаксації та ін. М'які мануальні техніки розблоковують сегмент хребта шляхом усунення функціональної м'язової контрактури навколохребетних м'язів. Такі процедури поліпшують рухливість в сегменті хребта, звільнюючи ущемлений виріст синовіальної оболонки. При цьому мануальна терапія не має ніякого відношення до прямого «вправлення міжхребцевих дисків». Хоча, завдяки використанню певного набору лікувальних вертеброневрологічних (нехірургічних) заходів можливо суттєво зменшити грижу диска.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gongal'skiĭ, V. V.; Stechenko, L. A. (1994-09). [The experimental modelling of a vertebrocardiac syndrome]. Fiziolohichnyi Zhurnal (Kiev, Ukraine: 1994) 40 (5-6). с. 70–77. ISSN 2522-9028. PMID 8521994. Процитовано 2020-04-19. 
  2. User, Super. Біографії завідувачів кафедр. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (НМАПО) (uk-UA). Процитовано 2020-04-19. 
  3. Поліщук, М. Є.; Слинько, Є. І.; Косінов, А. Е.; Пастушин, А. І.; Цимбал, М. О. (2000). Історія розвитку клініки спінальної патології Інституту нейрохірургії. Український нейрохірургічний журнал (4). с. 51–57. ISSN 2663-9084. Процитовано 2020-04-19. 
  4. Динабург А.Д., Рубашева А.Е., Рабинович О.А., Гнатюк Е.Л. (1967.). Заболевания нервной системы при дегенеративных процессах позвоночника. Киев: Здоров`я.-397с. 
  5. Вертеброневрология: становление, проблемы, перспективы | Интернет-издание «Новости медицины и фармации». www.mif-ua.com. Процитовано 2020-04-19. 
  6. Ахмадов, Т. З. (2012-01-01). Существует ли кризис в вертеброневрологии?. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова (ru) 112 (1). с. 114–117. ISSN 1997-7298. Процитовано 2020-04-19. 
  7. Prof. Popelianskiy. www.spinalneurology.com. Процитовано 2001. 
  8. РЕКЛАМА Сувак Віталій Вікторович, засновник першої в СРСР лабораторії проблем остеохондрозу хребта. https://www.gongalsky.com.ua/. Процитовано 2020-04-19. 
  9. Сувак В.В. (пріоритет 1978). Способ лечения и профилактики заболеваний, связанных с протрузией межпозвонковых суставов и подвывихом позвонков. АС № 759102, Бюл. № 32, 30.08.1980. (совт. Станиславский В. Г., Сувак В. Ф.). 
  10. Сувак В.В. (1984). Биомеханическая модель остеохондроза позвоночного столба. Универсальное поражение всех отделов и составных частей нервной системы// Материалы Х Итоговой научной корференции молодых ученых и специалистов Киевского медицинского института, Киев, С.77-87. 
  11. Гонгальский В.В. Электрофизиологическая оценка неврологических проявлений нарушения топографии позвоночного двигательного сегмента // Ортопедия, травматология и протезирование. – N11.-С.43-46. 
  12. Gongal'skiĭ, V. V.; Andreenko, T. V. (1992). [Changes in muscle tissue in vertebrogenic myofascial syndromes]. Neirofiziologiia = Neurophysiology 24 (3). с. 298–306. ISSN 0028-2561. PMID 1513404. Процитовано 2020-04-19. 
  13. Gongal'skiĭ, V. V.; Kuftyreva, T. P. (1992). [Vascular and autonomic disorders of the spinal cord in dystopia of the spinal motor segment]. Neirofiziologiia = Neurophysiology 24 (6). с. 667–672. ISSN 0028-2561. PMID 1494378. Процитовано 2020-04-19. 
  14. Гонгальский В.В. (1990). Ранние сегментарные неврологические проявления остеохондроза грудного отдела позвоночного столба // Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук.-18с. Процитовано 2020-04-19. 
  15. Гонгальский В.В. Механізми формування вертеброневрологічної патології при функціональному блокуванні хребтових рухових сегментів // Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук. Київ.- 1994.-36с. 
  16. Гонгальский, В. В. (2014). Механизм острой фазы болевого фасеточного синдрома на примере грудного отдела позвоночника. Український неврологічний журнал (2). с. 87–92. ISSN 1998-4235. Процитовано 2020-04-19. 
  17. Gongalsky V.V. Facet pain syndrome. Underlaying mechanisms of acute stage with thoracic spinal unit example. Ukrainian Medical Journal.- 2014.- 6 (104): 186-188. Український медичиний часопис. Процитовано 2014. 
  18. Гонгальский В.В. Способ моделирования остеохондроза: А.с. 1474721 СССР: МКИ3 09 В 23/28/ Киевский мединститут.- N4175516/28-14; заявл. 04.01.87; опубл.23.04.89, Бюл.N 15.- 2с. (соавт. Тулинова Е.В.). patents.su. Процитовано 2020-04-19.