Верхня Самара
| село Верхня Самара | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Лозівський район |
| Громада | Близнюківська селищна громада |
| Облікова картка | Верхня Самара |
| Основні дані | |
| Засноване | 1800 |
| Населення | 680 |
| Площа | 1,03 км² |
| Густота населення | 660,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64872 |
| Телефонний код | +380 5754 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′40″ пн. ш. 36°37′32″ сх. д. / 48.64444° пн. ш. 36.62556° сх. д.Координати: 48°38′40″ пн. ш. 36°37′32″ сх. д. / 48.64444° пн. ш. 36.62556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
92 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64801, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Близнюки, вул. Свободи, буд. 30 |
| Карта | |
  Верхня Самара | |
 Верхня Самара | |
| Мапа | |
| |
Ве́рхня Сама́ра — село в Україні, у Близнюківській селищній громаді Лозівського району Харківської області. Населення становить 680 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Верхньосамарська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Верхня Самара знаходиться на лівому березі річки Самара, русло якої сильно порізане, утворює багато лиманів, затонів, є мости. Примикає до села Веселе. На протилежному березі знаходиться село Павлівка.
Назва[ред. | ред. код]
Назва села Верхня Самара походить від назви річки Самара, у верхній частині якої воно розташоване.
Історія[ред. | ред. код]
Точної дати заснування поселення немає. За одними даними, село засноване в 2-ій половині XVII ст. або на початку XVIII ст., за іншими — на початку ХІХ століття. На користь першої версії є історичні докази.
Після ліквідації Запорізької Січі в 1775 році землі Лівобережної України почали роздаватися фаворитам Катерини-ІІ: Потьомкіну, Щербатову, Башилову, Сумарокову-Ельстону.
Землі в селі Верхня Самара належали Щербатову Івану Пилиповичу. Він володів 18000 десятинами землі. Згодом його син Сергій почав продавати ці землі селянам, що призвело до швидкого зростання села. Сюди прибули переселенці з інших губерній Росії. За губернським атласом Росії 1791 року село Верхосамарське входило до Хорошівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії.
За даними 1859 року Верхньосамарське (інша назва Неплюєве) було панським селом, у якому були 48 подвір'їв й 279 мешканців.[1]
У роки Першої світової та громадянської війн Верхня Самара входила до складу Добровільської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії.
Під час Визвольних змагань село кілька разів переходило із рук в руки.
У 1923 році було здійснено новий територіально-адміністративний поділ в Україні. Були утворені округи, райони, сільські ради. Верхня Самара стала відноситися до Близнюківського району Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Цей рік є роком створення Близнюківського району.
Включно до 1932 року село Верхня Самара входило до Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область).
У роки Німецько-радянської війни Верхня Самара з 14 вересня 1941 року була в окупації. 15 вересня 1943 року село було звільнено солдатами 180 гвардійського полку під командуванням майора Ф. В. Чайки. Цей полк входив до складу 60-ї гвардійської дивізії під командуванням генерал-майора Д. П. Монахова, 12-ї армії Південно-Західного фронту. Під час визволення села загинуло 76 радянських воїнів, а за роки війни на фронтах загинуло 238 воїнів Верхньосамарської сільської ради.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Близнюківської селищної громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Близнюківського району, увійшло до складу Лозівського району Харківської області.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 759 осіб, з яких 348 чоловіків та 411 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 674 особи[5].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,35 % |
| російська | 2,65 % |
Економіка[ред. | ред. код]
- В селі є кілька молочено-товарних, свино-товарна і птахо-товарна ферми.
- Парники.
Культура[ред. | ред. код]
- Школа.
- Клуб.
- Стадіон.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |