Войцех Рильський
| Войцех Рильський | |
|---|---|
| пол. Wojciech Rylski | |
 Родовий герб Остоя | |
| Войський київський | |
| 1620 — ? | |
| Попередник | Ян Блендовський[pl] |
| Наступник | Пйотр Стрибель |
| писар гродський київський | |
| 1632 — 1653 | |
| войський житомирський | |
| 1639 — 1655 | |
| Наступник | Александр Сурин |
| писар гродський житомирський | |
| 1640 — ? | |
| війт житомирський | |
| 1640 — ? | |
|
| |
| Помер |
1655[1] |
| Відомий як | земський уряд |
| Країна | Річ Посполита |
| Рід Рильські гербу Остоя | |
| Батько | Станіслав Рильський |
| Мати | Зофія Яшковська гербу Костеша |
| У шлюбі з | Зофія Ґродецька гербу Стариконь |
| Діти | Ян Рильський |
| Брати | Станіслав Рильський |
Войцех Рильський гербу Остоя (пом. бл. 1655) — урядник земський Київського воєводства, войський київський (1620), писар гродський київський (1632—1653), войський житомирський (1639—1655), писар гродський і війт житомирський (1640).
Батьками Войцеха були Станіслав Рильський і Зофія Яшковська гербу Костеша. Мав брата Станіслава, писаря гродського житомирського[2].
Войцех (Ян або Іван) Рильський одним із перших із родини Рильських з'явився на теренах Київського воєводства[3], разом із братом Станіславом став протопластою роду на теренах Київщини. Уже 1620 року він був войським київським[4]. Протягом 1620-х років був слугою воєводи київського Томаша Замойського. Останній, імовірно, оцінив заслуги Рильського та призначив його на посаду київського гродського писаря (1632—1653) та житомирського войського (1639—1655)[5]. 1632 року був електором короля Владислава IV від Київського воєводства[6].
На Житомирському сеймику 1640 року ухвалили збір нового подвійного подимного податку й обрали нового поборцю — житомирського войського і київського ґродського писаря Войцеха Рильського, який мав скласти присягу згідно з конституцією 1629 року. Зібрані гроші він мав відвезти до Львова та передати для сплати жолду військовим, а після передачі подимного — надати відповідні реєстри з власним підписом на сеймик і прозвітувати. Войцех Рилький був серед 15 підписантів ухвали цього сеймика[7]. Зокрема, зберігся поборовий квит від 6 травня 1642 року, підписаний Рильським, про сплату подимного ігуменом Київського Пустинно-Миколаївського монастиря Ісаєю Трофимовичем-Козловським з 211 димів 211 злотих[8]. Цього ж року був писарем гродським житомирським, отримав привілей на посаду житомирського війта[2][9].
На депутатському сеймику 10 липня 1646 року Войцех Рильський входив до табору київського воєводи та генерального старости Київського краю, житомирського старости Януша Тишкевича[10]. 1647 року був комісаром для підтримки фундації кармелітів у Богуславі[2].
Помер близько 1655 року[11]. Спадок по Войцеху був відписаний вінницьким єзуїтам, які утримували колегіум[12].
Будучи писарем гродським київським протягом 1632—1649 років, використовував кириличний підпис[13].
У київському Музеї Шереметьєвих зберігається печатка Войцеха Рильського 1639 року, овальна, розмір 12×10 мм. В полі печатки меч вістрям додолу між двома півмісяцями, що лежать рогами в різні боки; згори забороло, в нашоломнику п'ять страусових пер (герб Остоя); обабіч літери: WR[14].
Був одружений із Зофією Ґродецькою, донькою підсудка подільського Станіслава Ґродецького гербу Стариконь[2]. Мали сина Яна[12].
- ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 144. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
- ↑ а б в г Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 8, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1841, s. 209.
- ↑ Коляда І. А., Коляда Ю. І. Максим Рильський. — Харків: Фоліо, 2015. — С. 5.
- ↑ Edward Rulikowski, Opis powiatu Kijowskiego, Kijow-Warzawa, 1913, s. 196.
- ↑ Natalia Biłous, Clientele of Tomasz Zamoyski in the Kyiv palatinate (in the light of correspondence 1619—1637), in: Studies on female patronage in the 17th and 18th centuries, Kraków, Wydawnictwo Naukowe, 2019, s. 43.
- ↑ Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 [b.n.s.], s. 23.
- ↑ Білоус Наталія. До історії шляхетського самоврядування у Київському воєводстві: житомирський сеймик 1640 р. // Україна в Центрально-Східній Європі. — Вип. 18. — К., 2018. — С. 133, 134.
- ↑ 1642 р. травня 6. — Квит поборовий про виплату подимного ігуменом Київського Миколо-Пустинського манастиря Ісаєю Трофимовичем-Козловським з сіл Шепеличів, Остаповичів, Зубків та інш., димів в Овручі, Клещеві, Гвоздові та інш. — разом з 211 димів. // Україна перед Визвольною війною 1648—1654 рр. Збірка документів (1639—1648 рр.). — К.: Видавництво АН УРСР, 1946. — С. 208.
- ↑ Eustachy Iwanowski, Pamiątki polskie z różnych czasów, Kraków 1882, s. 163.
- ↑ Кулаковський П. Сеймик Київського воєводства і сейм 1645 року // Український археографічний щорічник. Нова серія. Випуск 23-24. — 2020. — С. 209.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: Spisy, t. III: Ziemie Ruskie, Zeszyt 4, Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV—XVIII wieku: Spisy, Opracowali Eugeniusz Janas i Witold Kłaczewski, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 2002, s. 144.
- ↑ а б Коляда І. А., Коляда Ю. І. Максим Рильський. — Харків: Фоліо, 2015. — С. 6.
- ↑ Henryk Litwin, Paweł Rzechowski vel Rechowski, pisarz grodzki kijowski — adaptacja polaka do funcjonowania w środowisku szlachty ruskiej na Kijowszczyźnie w czasach Zygmunta III, [w:] Kwartalnik Historyczny, Rocznik CXXVIII, 2021, 4, s. 909.
- ↑ Однороженко Олег. Рильський Войцех // Сфрагістичні пам’ятки. Музей Шереметьєвих.