Київське воєводство

Київське воєводство
Герб
Адм. центр	Київ і Житомир
Країна	Річ Посполита і  Велике князівство Литовське
Регіон	Велике князівство Литовське Малопольська провінція
Населення
- повне
Площа
- повна	200 000 км²
Дата заснування	1471
Дата ліквідації	23 січня 1793
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Київське воєводство

Київське воєводство (лат. Palatinatus Kioviensis, пол. Województwo kijowskie, лит. Kijevo vaivadija) — одиниця адміністративного поділу та місцевого самоврядування у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ, 1471—1569) та Корони Польської (Корона, 1569—1793). Створене у складі ВКЛ на основі земель скасованого Київського князівства, очолювалося воєводою.

Під час повстання Богдана Хмельницького (1648—1657) воєводство увійшло до козацької держави Війська Запорозького. Згідно з Андрусівським перемир'ями (1667) воєводство було поділене по Дніпру між Річчю Посполитою та Московським царством. Адміністративним центром став Житомир, де збирався провінційний сеймик проте назва воєводства залишилася тією ж.

Після третього поділу Речі Посполитої територія воєводства увійшла до складу Київського та Ізяславського намісництв Російської імперії.

Положення

Київське воєводство, Боплан, 1651

Київське воєводство розташоване на Придніпровських височинах і низовинах ; на півночі — Поліська низовина.

Територія Київського воєводства повністю належала до басейну Дніпра. Основні річки на території воєводства — Дніпро, нижня течія Прип'яті та Десни. Ліві притоки Дніпра на території воєводства — Десна, Сула, Ворскла, Псел. Праві притоки — Прип'ять (з Ужем), Тетерів, Рось. У межах воєводства протікала більша частина Інгульця, але гирло його було вже за межами Речі Посполитої — біля Дикого поля, у сфері геополітичних інтересів Війська Запорізького Низового і Кримського ханства.

У XVII—XVIII століттях, після захоплення Московією лівобережної частини воєводства й Києва, воно межувало: на півночі — з Великим князівством Литовським, на заході й південному заході — з Волинським і Подільським воєводствами, на півдні — з Брацлавським воєводством і Диким Полем, на сході — з Гетьманщиною.

Історія

Київське воєводство, Сансон, 1665

Київське воєводство постало 1471 року у складі Великого князівства Литовського на основі удільного Київського князівства після смерті князя Семена Олельковича. Первісно складалося з 9 повітів.

Влітку 1482 року кримський хан Менґлі I Ґерай, за намовлянням московського князя Івана III, вийшов в похід на Київ. 1 вересня він здобув замок, спалив собори й церкви, взяв в полон багато людей. Під час облоги в полон був захоплений і Київський воєвода Іван Ходкевич з дружиною. Менглі-Гірей в подарунок князю Івану вислав віз з награбованим добром з київських соборів і церков, в тому числі іконостас, золоту чашу і дискос з собору святої Софії. В 1493 році Менглі-Гірей уже разом з великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину. Після цього Київ був майже повністю відбудований.

У XVI—XVII століттях внаслідок військових конфліктів територія Київського воєводства значно зменшилася. Внаслідок литовсько-московської війни 1500—1503 років був втрачений Путивльський повіт. За умовами Люблінської унії 1569 року Київське воєводство (без Мозирського повіту) разом із Волинню, Поділлям та Наддніпрянщиною увійшло до складу Корони Польської Речі Посполитої, водночас Мозирський повіт залишився у Великому князівстві Литовському та увійшов до Мінського воєводства ВКЛ.

У 1592 і 1596 роках Києвом опановували козаки під час повстань під керівництвом Криштофа Косинського та Северина Наливайка.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького (1648—1657) воєводство увійшло до козацької держави Війська Запорозького.

За умовами Андрусівського перемир'я (1667), яке завершувало московсько-польську війну 1654—1667 років, й низки подальших московсько-польських угод, під контроль Московії перейшла лівобережна частина Київського воєводства та Київ з його околицями. Площа прилеглих до Києва територій становила бл. 80 км² і включала міста Трипілля, Стайки, Васильків та Вишгород.

Новим центром Київського воєводства став Житомир.

Станом на 1790 рік площа воєводства становила близько &&&&&&&&&0200000.&&&&00200 000 км². Населення в 18 столітті нараховувало близько 1 млн осіб.

За умовами другого поділу Польщі 1793 року територія Київського воєводства відійшла до Російської імперії й увійшла до складу Київського намісництва та новоствореного Ізяславського намісництва.

Адміністративний устрій

Мапа «Брацлавське та Київське воєводства» Антоніо Затти, 1781 рік

Адміністративним центром Київського воєводства був Київ, а після його втрати в 1648—1667 роках — Житомир. Первісно воєводство складалося з 9 повітів:

• Київський повіт
• Житомирський повіт
• Любецький повіт
• Мозирський повіт
• Овруцький повіт
• Остерський повіт
• Путивльський повіт
• Черкаський повіт
• Чорнобильський повіт

Внаслідок литовсько-московської війни 1500—1503 років московити захопили Путивльський повіт. За умовами Люблінської унії 1569 року Мозирський повіт виокремлений з Київського воєводства та переданий до складу Мінського воєводства Великого князівства Литовського. У 1648—1676 роках внаслідок повстання під проводом Богдана Хмельницького та московсько-польської війни 1654—1667 років, за умовами Андрусівського перемир'я 1667 року й низки подальших московсько-польських угод під контроль Московії перейшла задніпровська частина Київського воєводства із Києвом включно.

Уряди та шляхетське самоврядування

Після 1471 р. Київ став офіційною резиденцією воєвод. Тут розміщувалася воєводська канцелярія і відбувалися засідання київського гродського суду. З перетворенням Великого князівства Литовського на шляхетську республіку у 1566 році, шляхта Київського воєводства дістала право скликання повітових сеймиків, де обговорювала питання, висувані на загальнодержавний (вальний) сейм і обирала своїх депутатів на засідання останнього, а також розв'язувала питання місцевого значення. Послами до сейму від воєводства були:

• Київський єпископ (католицький)
  • Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (греко-католицький)
  • Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (православний)
• Київський воєвода
• Київський каштелян

Київські воєводи

Серед київських воєвод найбільш знані: Дмитро Путятич (1492—1505), Костянтин-Василь Острозький (1559—1608), Станіслав Жолкевський (1608-20), Адам Кисіль (1649-53).

Див. також

• Герб Київського воєводства
• Київська прикордонна комісія
• Велике князівство Руське

Джерела

• Chorążyczewski, Waldemar; Degen, Robert (2017). Przyłączenie czy przywrócenie? (Na marginesie aktów inkorporacyjnych Podlasia, Wołynia i Kijowszczyzny z 1569 roku [Реєстрація чи реставрація? (На полях інкорпораційних актів Підляшшя, Волині та Київщини з 1569 р.)]. Вялікае Княства Літоўскае: палітыка, эканоміка, культура. Ч. 1 [Велике Князівство Литовське: політика, економіка, культура. Частина 1] (пол.). Мінськ: Беларуская навука (укр. Білоруська наука). с. 201‒209.

• Grünberg, Karol; Sprengel, Bolesław (2005). Trudne sąsiedztwo: stosunki polsko-ukraińskie w X-XX wieku [укр. Складне сусідство: польсько-українські відносини у X-XX століттях.] (пол.). Kraków: Książka i Wiedza (укр. Книга та знання). с. 832. ISBN 9788305133722 ISBN 8305133729

• Rusyna, Olena V.; Carynnyk, Marco (Грудень 1994). On the Kyivan Princely Tradition from the Thirteenth to the Fifteenth Centuries [Про київську княжу традицію з XIII по XV століття]. Harvard Ukrainian Studies (англ.). Т. 18, № 3—4. Harvard Ukrainian Research Institute. с. 175—190. Процитовано 23 лютого 2026 року.

Література

• Русина О. В. Київське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Київське воєводство [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Кіеўскае ваяводства // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2007. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 90. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
• Gloger Z. Województwo Kijowskie [Архівовано 16 Липня 2013 у Wayback Machine.] // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
• Kijowskie Województwo // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 165—168.
• Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів : Світ, 1990.
• Олена Русина. Студії з історії Києва та Київської землі. — К. : Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, 2005. — 347 с. — ISBN 966-02-2434-6.