Януш Тишкевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Януш Тишкевич
Janusz Tyszkiewicz.jpg
Народився 1590(1590)
Помер 1649(1649)
Ужендув
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність меценат, державний та політичний діяч
Відомий фундатор монастиря «босих кармелітів» (Бердичів)
Посада Воєвода київський
Звання воєвода київський
Попередник Стефан Хмелецький
Наступник Адам Кисіль
Конфесія католик
Батько Теодор Фредерик Тишкевич-Логойський
Мати Софія Заславська
Рід Тишкевичі
Дружина Ядвіґа Белжецька
Діти Христина
POL COA Tyszkiewicz.svg

Януш Тишкевич власного гербу (15901649, Ужендув) — магнат, меценат, державний та політичний діяч Речі Посполитої.

Біографія[ред.ред. код]

Син власника Ходорова початку 17 ст. графа Федора (Фредерика) Тишкевича-Логойського[1] та його дружини княжни Софії Заславської.

Комісар Речі Посполитої для укладення домовленостей: з козаками у 1623 та 1625 (Куруківський договір[2]) роках, з московитами у 1632-у.

У 1627 р. заснував в м. Бердичів монастир «босих кармелітів» і подарував йому чудотворний образ Божої матері, який здавна зберігався в будинку його предків. В грамоті на заснування монастиря, на спорудження при ньому кляштору Бердичів вперше називається містечком. В 1630 р. Януш Тишкевич дарує замок католицькому ордену «босих кармелітів» під розташування кляштора тa в основу монастирського господарства.

1630 року при ньому було зруйновано православну церкву Київського замку для будівництва костелу.[3]

1633 року разом з гетьманом польним коронним Марціном Казановським надали кошти для робіт з будівництва Костелу Успіння Богородиці та кляштору в Теребовли.[4]

У 1636 році напав на маєтності тещі. Потім вона подала позов до Галицького земського суду на зятя стосовно нищення ним міст Язлівець, Городок, Заліщики, Чернелиця (також місцевого замку).[5]

1643 року за 18 км від Бердичева у Богданівському лісі була ставка Богдана Хмельницького (до нині ліс називається Богданівським). У червні 1648 р. війська під керівництвом соратника Богдана Хмельницького Максима Кривоноса, які направлялись на Зборів, завдали цілий ряд ударів військам під проводом Яреми Вишневецького (серед них були тисячі солдатів Януша Тишкевича з Бердичівського гарнізону), звільнили ряд населених пунктів Житомирщини: Бердичів, Бистрик, П'ятку, Чуднів та інші.

За даними козацьких літописів, 1648 року притісняв православних у Києві, сприяв діяльності монахів-домініканців, бернардинців, єзуїтів у місті.[6]

Надав кошти:

  • для виготовлення позолоти св. Хреста Господнього (розп'яття) костелу в Любліні, для цього також було збудовано каплицю
  • для відновлення, зміцнення будівель, фортифікування Сокальського монастиря бернардинів.
  • для Київського колегіуму — 30000 злотих, забезпечених на маєтках в Ходорові, Бжищові; також для ордену домініканців
  • для відновлення будівлі костелу в Житомирі
  • для монастиря домініканців в Мурафі
  • сприяв поселенню, проведенню діяльності домініканців у Вінниці.

Посади: воєвода та генеральний староста київського краю (близько 1630 р.), староста житомирський, снятинський.[7]

Учасник битв Хмельниччини, зокрема, під Костянтиновом (Росолівцями), під Пилявцями (розпочав бій[8]). Помер в Ужендуві під час повернення з коронаційного сейму.[9] Король та пани взнали про смерть воєводи 26 лютого.[10]

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений з донькою Ядвіґи на Бучачі[11] Белжецької — внучкою Єжи Язловецького.[12] Мав майновий конфлікт з тещею.[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chodorów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 610. (пол.)
  2. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  3. Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. — К. : Наукова думка, 1989. — 128 с. — С. 9. — ISBN 5-12-000672-8. (в обкл.)
  4. Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 356. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  5. Нагірний Віталій (Ягеллонський університет). Початок та основні етапи будівництва замку // Чернелицький замок… — С. 33.
  6. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 40.
  7. Tyszkiewiczowie (03) (пол.)
  8. Дмитро Вирський. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.-груд.). — С. 178. — ISSN 0130-5247.
  9. Там само. — С. 183.
  10. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 356. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4. — S. 422.
  12. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1 — S. 70. (пол.)
  13. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 130—131. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Стефан Хмелецький
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1630-1649
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Адам Кисіль