Воскресенська церковно-парафіяльна школа (Батурин)
| Воскресенська церковно-парафіяльна школа | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ансамбль церковно-парафіяльної школи та Воскресенської церкви станом на серпень 2017 року | ||||
|
51°20′34″ пн. ш. 32°53′07″ сх. д. / 51.34278° пн. ш. 32.88528° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення № 5537-Чр | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | місто Батурин Ніжинського району Чернігівська область | |||
| Тип будівлі | церква | |||
| Архітектурний стиль | класицизм | |||
| Будівництво | 1897 — 1904 | |||
| Адреса | Партизанська вулиця, 10 | |||
  Воскресенська церковно-парафіяльна школа (Батурин) (Чернігівська область) | ||||
 Воскресенська церковно-парафіяльна школа у Вікісховищі | ||||
Воскресенська церковно-парафіяльна школа — пам'ятка архітектури місцевого значення в Батурині Чернігівської області. Зараз тут розміщується музей археології Батурина .
Історія[ред. | ред. код]
Наказом Міністерства культури і туризму України від 21.10.2011 року № 912/0/16-11 надано статус пам'ятка архітектури місцевого значення з охоронним № 5537-Чр під назвою Воскресенська церковно-парафіяльна школа . Встановлено інформаційну дошку.
Один із 35 об'єктів комплексу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»[1].
Церковнопарафіяльну школу з трирічним навчанням відкрили 1897 року при Воскресенський церкві. Спочатку вона розміщувалась у приватному будинку, який орендувався за 35 крб. на рік. Відомо, що у 1899 р. тут навчалася 21 дитина[2].
Опис[ред. | ред. код]
Воскресенська церковно-парафіяльна школа була побудована в період 1897—1904 років. Вона функціонувала при Воскресенській церкві.
Кам'яний, одноповерховий, прямокутний у плані будинок, з чотирисхилим дахом. У декорі фасадів використано орнаментальну цегляну кладку. Вхід прикрашений квадратними напівколонами, які завершуються пінаклями, між якими фронтон.
22 січня 2009 року в будівлі школи було відкрито музей археології Батурина в День соборності України, Президентом України Віктором Ющенком[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перелік пам'яток Заповідника. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 29 травня 2022.
- ↑ Терех, М. І. До історії розвитку освіти в Батурині на початку ХХ ст. [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ — Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 154.
- ↑ Музей археології Батурина відвідали понад 100 тисяч туристів. Укрінформ. 23 січня 2019. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 29 травня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990.