Вратський Максим Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вратський Максим Сергійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження1991
Холмськ, Сахалінська область, Росія
Смерть5 січня 2024(2024-01-05)
Херсонська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterОдеський національний морський університет
Псевдо«Максон»
Військова служба
Роки служби2022 — 2024
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Військово-морські сили
Рід військ Сили територіальної оборони
Формування
 126 ОБрТрО
Війни / битви
Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Сергі́йович Вра́тський (нар. 1991, Холмськ, Сахалінська область, Росія — пом. 5 січня 2024, Херсонська область, Україна) — український спортсмен і військовик російського походження, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у місті Холмськ Сахалінської області в Росії. З дитинства проживав в Одесі, де навчався і працював. У 2014 році закінчив Одеський національний морський університет за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (морському)». Працював за фахом[1].

Чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних турнірів, зокрема з бразильського джіу-джитсу, яким займався професійно[2] і популяризував цей вид спорту в Одесі. Навчав дітей і дорослих у різних спортивних клубах міста, отримавши у 2023 році коричневий пояс. Уболівав за одеський футбольний клуб «Чорноморець»[3] та італійський «Мілан», був учасником фанатського руху в Одесі та представником одеського колективу «Сегедка»[4].

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну займався волонтерством. Попри наявність білого квитка через відсутність однієї нирки, в березні 2022 року долучився до лав Збройних сил України[2]. Воював у складі 126-ї окремої бригади сил територіальної оборони в підрозділі «Бузький Гард». Брав участь у визволенні Миколаївської області і правобережжя Херсонщини[5].

Загинув 5 січня 2024 року при стримуванні ворога на Херсонському напрямку. У Вратського залишилися дружина, син, брат і батьки[1]. Після загибелі Вратському посмертно присвоєно чорний пояс з бразильського джіу-джитсу[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Орден «За мужність» III ступеня (13 березня 2024[6]).

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
  • В Одеському національному морському університеті, де навчався Максим Вратський, у 2024 році відкрито меморіальну дошку на його честь. На ній поряд із зображенням нарукавного знака 126-ї бригади сил територіальної оборони розміщено емблему підрозділу «Бузький Гард», разом з представниками якого Вратський воював[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б В боротьбі із заклятим ворогом поліг військовослужбовець 126-ої окремої бригади Сил територіальної оборони солдат Максим Вратський на позивний «Максон». Facebook. Регіональне управління Сил територіальної оборони «Південь» ЗС України. 7 квітня 2024. Архів оригіналу за 8 червня 2024.
  2. ↑ а б в Цуба, Валерія (5 березня 2024). «Він мав білий квиток, але був справжнім патріотом» — історія оборонця Максима Вратського. Букви. Архів оригіналу за 8 червня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
  3. ↑ Максим «Максон» Вратський. Трибуна героїв. Процитовано 8 червня 2024.
  4. ↑ Максим Вратський. Платформа пам'яті «Меморіал». Процитовано 8 червня 2024.
  5. ↑ Пономарьова, Валентина (7 квітня 2024). Звільнював правобережжя Херсонщини: опублікували історію загиблого військового з Одеси. Вгору. Процитовано 8 червня 2024.
  6. ↑ Указ Президента України № 154/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Офіс Президента України. 13 березня 2024. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  7. ↑ Відкриття меморіальної дошки Вратському Максиму Сергійовичу. Одеський національний морський університет. 9 квітня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вратський_Максим_Сергійович&oldid=42821993