Вулиця Вітовського (Калуш)
| Вулиця Вітовського Калуш | |
|---|---|
 Будинок № 6 | |
| Місцевість | Новий Калуш |
| Район | Новий Калуш |
| Розміщення | між вул. Чорновола і вулицею Мостиська |
| Назва на честь | Дмитра Вітовського |
| Колишні назви | |
| Новий Калуш, Пархоменка | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1260 м. |
| Координати початку | 49°02′34″ пн. ш. 24°37′11″ сх. д. / 49.04278° пн. ш. 24.61972° сх. д. |
| Координати кінця | 49°02′35″ пн. ш. 24°21′36″ сх. д. / 49.04306° пн. ш. 24.36000° сх. д. |
| поштові індекси | 77303[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси | маршрут 8Б |
| Зупинки громадського транспорту | Статуправління |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт, тротуари |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Вітовського у Вікісховищі | |
Вулиця Віто́вського — вулиця в Калуші, в мікрорайоні Новий Калуш.
Розташування[ред. | ред. код]
Простягається від вул. Чорновола до вулиці Мостиська, де переходить у вулицю Глібова. До неї прилучаються вулиці (від початку до кінця):
справа:
- Фабрична
- Банянська
- Мендєлєєва
зліва:
- Чорновола
- Бобинського
- Героїв України
- Чайковського
- Тисовського
- Мостиська
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця створювалася, починаючи з XVIII ст., — разом з розбудовою колонії Новий Калуш для працівників солевидобувної шахти. 1 січня 1925 року при включенні колонії у склад міста отримала назву вулиця Новий Калуш. В реєстрі вулиць Калуша 1940 року має № 44, знаходились садиби № 782-859. Комуністичний режим 14.03.1947 перейменував вулицю на честь Пархоменка. Вулиця була вкрита гранітною бруківкою і тротуарами. Слід зазначити, що на вулиці знаходилась початкова школа.
Справжній будівельний бум розпочався в післявоєнний період у 1950-их, коли була ущільнена забудова вулиці.
7.06.1987 р. кінцева частина вулиці провалилась у закриту соляну шахту, яка була злочинно затоплена комуністами водою замість насиченого соляного розсолу. Тоді вцілілі жителі кінцевої частини розібрали хати.[2]
3.12.1992 вулиця названа на честь Дмитра Вітовського[3].
У 2000-х провалля засипали, відновили проїзд, пізніше заасфальтували. Періодично на прилеглій території утворюються карстові лійки.
27.04.2023 до вулиці приєднані сусідні закавулки — Мендєлєєва і Рилєєва.[4]
Транспортне сполучення[ред. | ред. код]
Після 10-річної перерви в 2018 р. відновлений рух автобусів маршруту № 8Б.[5] Вулиця має зручне транспортне сполучення із центральною частиною міста (через вул. Чорновола), з Новим Калушем (через вул. Бобинського, вул. Героїв України і вул. Мостиська), з районом Баня (через вулицю Банянську) та з копанківським напрямком (їдуть маршрут № 1А, приміські і львівські автобуси).
Сучасність[ред. | ред. код]
Вулиця садибної забудови, наявне колишнє будівельне управління, пустир на місці провалля.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України
- ↑ Оприлюднені історичні світлини першого в Калуші провалля. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Василь Цапів. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш: Калуська друкарня, 2005. — 350 с. — стор. 41-43.
- ↑ У Калуші вже немає вулиці Пушкіна — тепер це вулиця Героїв України.
- ↑ Графік руху. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
Див. також[ред. | ред. код]
| |||||||||||||
| |||||