Старокозацька вулиця

Старокозацька вулиця — вулиця на півдні Половиці й Фабрики у Шевченківському й Центральному районах міста Дніпро.

Вулиця рівнинна; є продовженням нагірної вулиці Паторжинського від підніжжя Гори; змінює напрям уліво після вулиці Фабра й проспекту Поля; закінчується на Підгірній слобідці на вулиці Бандери.

Довжина вулиці — 2200 м.

Історія[ред. | ред. код]

Початкова відома назва — Козацька вулиця. У 19 сторіччі закінчувалася на вулиц Садовій (сучасна вулиця Фабра) після якої лежала Острожнаий майдан (потім В'язницький майдан)^[1].

1923 року Козацька вулиця перейменована на Комсомольську^[2].

2016 року вулиці було повернено історичну назву Старокозацька вулиця^[3].

Перехресні вулиці[ред. | ред. код]

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 5 — будинок Губергрица,
№ 10а — Відділ регистрації смертей Дніпровського міського управління юстиції,
№ 15 — будинок Заморуєва,
№ 22 — пам'ятка архітектури «Будинок 3-поверховою зовнішніми сходами»,
№ 25 — житловий комплекс «Першозванівський»,
№ 26 — готель «Бон отель»,
№ 26а — римо-католицька каплиця Святого Йосипа,
№ 29а — пам'ятка архітектури старого Катеринослава,
№ 33 — пам'ятка архітектури «фіолетова будівля з годинником»,
№ 34а — офісний центр,
№ 34 — Дніпровський міський центр обслуговування клієнтів ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»,
№ 40б — Почесне генеральне консульство Турецької республіки у місті Дніпро,
№ 47 — житловий комплекс «Беверлі»,
№ 50 — Консульство Азербайджану,
№ 51а — середня школа № 21,
№ 52б — житловий комплекс «Садовий»,
№ 52г — Дніпровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»,
№ 52 — офісна будівля Дніпропетровської обласної державної адміністрації Президента України,
№ 54 — Кондомініум «Парковий»,
№ 56 — Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної адміністрації,
№ 60 — Обласна бібліотека для молоді,
№ 63 — Дніпровський базовий військовий шпиталь (в/ч А-4615),
№ 66 — прибутковий будинок І. Я. Єзау,
№ 71 — колишній Земський арештний будинок.