Троїцька вулиця (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2021)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Троїцька вулиця.
Троїцька вулиця
Дніпро
МісцевістьПоловиця, Млини
РайонШевченківський район
Назва на честьСвятої Трійці
Колишні назви
радянського періоду (українською)Червона
радянського періоду (російською)Красная
Загальні відомості
Протяжність1900 м
Транспорт
Найближчі станції метроЦентральна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Троїцька вулиця у Вікісховищі

Троїцька вулиця — вулиця в Шевченківському районі Дніпра в історичній місцевості Половиця.

Починається від Троїцької площі. Вулиця підіймається угору на південний захід до Вознесенської вулиці і закінчується на Барвінківській вулиці.

Довжина вулиці — 1900 метрів.

Історія

[ред. | ред. код]

Троїцька вулиця є продовженням вісі сучасного Європейського бульвару; була окреслена вперше на плані Старова перпендикулярною до головного проспекту міста. До перетворення базарної Привозної площі та з 1855 року Троїцької площі на радянську парадну площу імені Леніна, Троїцька вулиця виходила на проспект Яворницького. Тут на південній стороні проспекту містився великий торговий центр міста — Нижньє-Троїцький базар. Вище за вулицею, після перехрестя з вулицею Святослава Хороброго (тоді — Великою Базарною вулицею) розташовувався Вище-Троїцький базар.[1]

Ім'я вулиця отримала після спорудження тут Свято-Троїцького собору в 1855 році. Він був зведений східніше від храму Святого Духу, що власне стояв над вулицею. Дерев'яна будівля храму Святого Духу була вперше зведена у 1780—1781 роках у старому Катеринославі (Кільченському) у якості католицького костьолу і 1791 року перенесена до нового Катеринославу у Половицю (біля будинку на Успенській площі, 1) у 1791 році з висвятою Катеринославським і Херсонес-Таврійським єпископом Амвросієм (Серебрянніковим) на честь ікони Казанської Богоматері. 1797 року на тій же Успенській площі була зведена дерев'яна власне Свято-Успенська церква, а Казанська церква відправилася на Привізну площу, де у 1799—1800 майстер Самійло Доруденко на замовлення Міської Думи спорудив іконостас. Збором коштів для перенесення храму займались місцеві купці Григорій Христофорів, Кирило Остроухів и Григорій Полуянів.[1]

1837 східніше Святодухівської церкви було освячено місце під кам'яний Троїцький собор. Будівництво почалося 1845 року на кошти лісопромисловця Феодора Дупленко, який виділив 103 тисячі карбованців. Освячення Свято-Троїцької церкви відбулося 1855 року за Катеринославського і Таганрізького єпископа Леоніда (Заріцького). Тоді відбулося перейменування навколишніх вулиць за внутрішнім устроєм храму:

  • за центральним вівтарем Животворної Трійці назвали Троїцьку вулицю,
  • за правобічним вівтарем ікони Казанської Богоматері назвали вулицю праворуч — Казанську (тепер вулиця Михайла Грушевського),
  • за лівобічним вівтарем Андрія Першозваного назвали вулицю ліворуч — Першозванівську (тепер вулиця Короленка).[1]

У 1860-х роках на пожертву купця Андрія Кирпичникова у 15 тисяч карбованців були зведені дзвіниця. В кінці 19 сторіччя спорудили сполучний приділ, що разом з дзвіницею збільшило площу храму у 2 рази.[1]

Перехрестя зі Старокозацькою вулицею - північно-західна чверть

За клопотами старости Троїцької церкви Івана Олексієнка у кінці 19 сторіччя храм будує будинок Причта і Троїцької церковно-парафіяльної школи, відкриває на Троїцькому базарі свічну і 12 інших лавок,[1]

1923 року більшовицька влада перейменувала Троїцьку вулицю на Червону й Троїцьку площу на Червону. Нижньо-Троїцький й Вище-Троїцький базари перейменовані були на Нижній та Верхній базари.[2]

Архітектурний комплекс у виді курдонера розміром 150 на 150 м з урядових будівель площі ім. В. І. Леніна створено після німецько-радянської війни є найважливішою композиційною ланкою на радянському проспекті К Маркса. Спочатку було прибрано Нижньо-Троїцький базар і перегороджений зв'язок Троїцької вулиці з проспектом Яворницького і Європейською вулицею. У 1949—1950 роках за проєктом дніпропетровського архітектора, доцента Дніпропетровського будівельного інституту Олега Петрова лівий бічний будинок на проспекті Яворницького, 57 і за проєктом архітектора Міськбудпроєкту Лева Ветвицького — праве симетричне крило на Яворницького, 63. На 40-у річницю Жовтневого перевороту у 1957 році в центрі курдонеру встановили пам'ятник В. І. Леніну: на високому гранітному постаменті (архітектор Олександр Сидоренко) встановили 6-метрову скульптуру (скульптори Макар Вронський і О. Олійник). Замикає перспективу площі центральна будівля площі — будинок Дніпропетровського Раднаргоспу (1957—1965 роки) за проєктом харківських архітекторів А. Моторіна і А. М. Нестеренко, що вже завершено 1962 року за часів боротьби з надлишками в архітектурі (постанова 1955 року). Коли архітектор показав Микиті Хрущову проєкт будівлі зі шпилем угорі генсек КПРС розкритикував надлишки:

Ви знаєте, дорогий мій, скільки треба шахтарям попрацювати, щоб таку кількість міді добути? Скільки треба металургам працювати, ви знаєте? .. Ні, не знаєте! А я знаю. Я сам шахтарем був…

Існувала небезпека зносу Троїцького собору. Саме відрізання Троїцької вулиці від проспекту будівлею Раднаргоспу, що разом з перемичками прикрив.[3][4]

Перехрестя

[ред. | ред. код]

Будівлі

[ред. | ред. код]
Троїцька, 12а - 4-зірковий Reikartz Hotel, відкритий у 2011 році
Троїцька, 5 - жертва "руйнівної" реконструкції братів Касперів
  • № 1 — Навчально-виховний комплекс (школа) № 33
  • № 8 — 3-зірковий готель «Літера»
  • № 12а — 4-зірковий готель «Рейкарц»
  • № 5, 7, 9, 11, 13 — будівлі з незаконним будівництвом братів Каснерів[5];
  • № 14 — синагога «Бейт Тфіла», закрита 1924 року[6];
  • № 15 — грузинський ресторан «Суліко»
  • № 20а — Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області
  • № 21 — «Верхньо-троїцький» ринок
  • № 21а — Дніпроводоканал, Управління інфраструктури департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, зоокомплекс «Троїцький»
  • № 22а — Управління контролю за благоустроєм міста
  • № 37-39 — житловий комплекс «Палермо»

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Жизнь епархии в стенах кафедрального собора. gorod.dp.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
  2. ↑ Жизнь и смерть городских названий. gorod.dp.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
  3. ↑ Тайны Днепра: тройной юбилей главной площади города. Gorod.dp.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
  4. ↑ Почему Министерство черной металлургии в Днепропетровске без шпиля?. www.prodnepr.dp.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
  5. ↑ ТРОФИМОВИЧ, Василіса. За втручанням Денисенка ведеться розслідування незаконного захоплення землі братами Каснерами. ДНІПРОГРАД. dniprograd.org (ua) . Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
  6. ↑ Бейт Тфила (на Красной), синагога — Днепровская городская энциклопедия. tfde.dp.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Троїцька_вулиця_(Дніпро)&oldid=39492746