Вулиця Шевченка (Винники)
Вулиця Шевченка Україна | |
|---|---|
| Населений пункт |
Винники Львівська область |
| Загальні відомості | |
| Координати | 49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81555555558333026° пн. ш. 24.12972222225000252° сх. д.Координати: 49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81555555558333026° пн. ш. 24.12972222225000252° сх. д. |
| Поштові індекси | 79495 |
| Зовнішні посилання | |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Шевченка у Вікісховищі | |
Ву́лиця Шевченка — одна з головних вулиць міста Винники Львівської області, розташована в історичній частині міста. Бере початок від вулиці Галицької, 16 та прямує до вулиці Байди Вишневецького в південному напрямку. Названа на честь українського поета, письменника, художника Тараса Шевченка. Довжина вулиці близько 1,2 км.
До вул. Шевченка з парного боку прилучаються вул. Пилипа Орлика, 6-й Заозерний провулок, вул. Львівська, вул. Смерекова, вул. Івана Котляревського, а з непарного боку — вул. Просвіти, вул. Василя Стуса, вул. Садова, вул. Злагоди, вул. Довганика.
Будівлі та установи[ред. | ред. код]
№ 1: Винниківська тютюнова фабрика. На місці фабрики у XIII столітті був дерев'яний замок, у XVII— XVIII століттях — кам'яний замок з поділом на верхній та нижній двори. У 1756—1776 роках в приміщенні замку знаходився монастир піарів (наглядач Самуель Ґловінський). 1779 року в приміщення колишнього Винниківського замку була переведена Львівська тютюнова фабрика.
№ 2: Бібліотека № 35 ЦБС[1].
№ 3-А: Культурний центр «Дозвілля», Львівська обласна федерація корфболу.
№ 4-А: Церква святих Володимира і Ольги, що належить до Православної церкви України. Будівництво розпочато 1991 року, освячена церква 29 липня 2001 року.
№ 5: Винниківський Народний дім. Відкрито у 1924 році як дім читальні «Просвіта». За часів радянської влади — приміщення Будинку культури. Упродовж 1939—1952 років у приміщенні клубу діяла бібліотека для дорослих. У 1991 році перейменований на Народний дім Винників.
№ 13: Церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Перша згадка датована 1515 роком. Церква спочатку була із соснового дерева, а у 1842 році освячена як новий мурований храм.
№ 22 1920-ті - 1930-ті рр. - приватна майстерня з виготовленням меблів Біньовського; 1940-ві-1950-ті рр. - артіль 1-го Травня; з 1959 р. – Винниківський цех №3 Львівської меблевої фабрики (де працювало 116 робітників на в-ві кімнатних буфетів та столиків під радіо); 1990-ті - меблевий магазин. [2].
№ 51—А: Спортивний клуб «Жупан-Юніор».
-
Львівська тютюнова фабрика
(вул. Шевченка, 1) -
Церква святих Володимира і Ольги
(вул. Шевченка, 4-А) -
Народний дім
(вул. Шевченка, 5) -
Церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа
(вул. Шевченка, 13) -
Будинок
(вул. Шевченка, 22)
_287.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку (1913). Це перший на західноукраїнських землях скульптурний пам'ятник великому Кобзареві. Рішенням Львівської обласної ради № 183 від 5 травня 1972 року пам'ятнику присвоєно статус пам'ятки монументального мистецтва. Розташований при вулиці Шевченка, 11[3].
- Пам'ятник радянським воїнам, що загинули при визволенні міста Винники у липні 1944 року (вул. Шевченка, 3-А), відкритий у 1957 році.
- Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу у Винниках. Відкрита 3 грудня 1911 року у церкві Воскресіння Господнього на честь століття від дня народження письменника та є історичним об'єктом у Винниках. Це одна з найдавніших меморіальних таблиць Маркіяну Шашкевичу в Україні та у світі. Перша у Бережанах та друга у Львові не збереглися.[2].
- 2005 року біля Церкви Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, у сквері, була встановлена і освячена фігура Божої Матері[4][5].
-
Пам'ятник радянським воїнам, що загинули при визволенні міста Винники -
Пам'ятник Т. Г. Шевченку
Водойми[ред. | ред. код]
Винниківський ставок за будинком № 8[6][7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Каталог установ міста Винники. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ а б Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016, 312 с., Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- ↑ Винниківські пам'ятники закріпили за комунальними підприємствами міста. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — С. 222.
- ↑ Байцар А. (12 березня 2014). З історії Винник: Фігури Божої Матері та хрести процесійні. plus.lviv.ua. Інформаційно-розважальний портал «Винники Plus». Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ Ставок на вул. Шевченка у Винниках відновлюють. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ У Винниках очистять ставок по вулиці Шевченка. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 23 листопада 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.