Піари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піари
Герб
Piarist.svg
Дата створення / заснування 1597
Рід діяльності освіта
Офіційна назва лат. Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum
англ. Order of Poor Clerks Regular of the Mother of God of the Pious Schools
Засновник Йосип де Каласанс
Посада керівника організації General of the Piarist Orderd
Є власником Piarist grammar school Dugonics Andrásd і Landriani Palaced
Юридичне підтвердження Q30904777?
Офіційний сайт
CMNS: Піари у Вікісховищі

Координати: 41°53′50″ пн. ш. 12°28′24″ сх. д. / 41.89736111002777363° пн. ш. 12.47342500002777754° сх. д. / 41.89736111002777363; 12.47342500002777754

Piarist.svg

Піа́ри, Піяри[1] — католицький чернечий орден, який займається навчанням юнацтва (Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum); рідше їх називали піаристами. Орден заснував Йосип де Каласанс. Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»).

Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетів.

1641 року польський король Владислав IV Ваза звернувся до засновника ордена з проханням надіслати піарів для шкіл в Польщі, де вони й облаштувалися з 1642 року.

1665-го була засновано Польська провінція піарів, в 1695 — литовська віце-провінція. В зв'язку із зростанням монастирів і ченців у 1736 було засновано литовську провінцію піарів.

При всіх піарських монастирях діяли колегії.

У 18311842 роках царська влада Росії закрила всі піарські монастирі і школи в Білорусі та Литві, в 1863 у Польщі[2].

Вшанування[ред. | ред. код]

Вулиця у Львові (тепер Некрасова).[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПІЯРИ
  2. Антонець, Наталія (2020-06-12). ДО ІСТОРІЇ ТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: МАРІЯ ГРІНЧЕНКО (М. ЗАГІРНЯ) (1863–1928). ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ - Том 2 (Міжнародний центр наукових досліджень). doi:10.36074/12.06.2020.v2.01. Процитовано 2020-06-17. 
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)

Література[ред. | ред. код]