Піари
Координати: 41°53′50″ пн. ш. 12°28′24″ сх. д. / 41.89736111002777363° пн. ш. 12.47342500002777754° сх. д.

Піа́ри, Піяри[1] — католицький чернечий орден, який займається навчанням юнацтва (Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum); рідше їх називали піаристами. Орден заснував Йосип де Каласанс. Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»).
Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетів.
В Україні[ред. | ред. код]
1641 року польський король Владислав IV Ваза звернувся до засновника ордена з проханням надіслати піарів для шкіл в Польщі, де вони й облаштувалися з 1642 року.
1665-го була засновано Польська провінція піарів, в 1695 — литовська віце-провінція. В зв'язку із зростанням монастирів і ченців у 1736 було засновано литовську провінцію піарів.
При всіх піарських монастирях діяли колегії.
У 1831–1842 роках царська влада Росії закрила всі піарські монастирі і школи в Білорусі та Литві, в 1863 у Польщі[2].
3 2021 року триває процес їхнього відновлення в Україні.[1]
Вшанування[ред. | ред. код]
Вулиця у Львові (тепер Некрасова).[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ПІЯРИ
- ↑ Антонець, Наталія (12 червня 2020). ДО ІСТОРІЇ ТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: МАРІЯ ГРІНЧЕНКО (М. ЗАГІРНЯ) (1863–1928). ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ - Том 2 (Міжнародний центр наукових досліджень). doi:10.36074/12.06.2020.v2.01. Процитовано 17 червня 2020.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Руслана Шеретюк, Надія Стоколос. "Благочестя і освіта": просвітницькі ідеї Йосифа де Каласанса та їхній вплив на духовно-культурне життя Волині (XVII – перша половина ХІХ ст.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – 2016. – Вип. 27. – Стор. 208-214.
|