Вулиця 17 червня (Берлін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця 17 червня
Німеччина Німеччина
нім. Straße des 17. Juni
Siegessäule View4.JPG
Населений пункт Берлін
Район Тіргартен, Шарлоттенбург
Історичні відомості
Назва на честь Повстання 17 червня 1953 в Східній Німеччині
Колишні назви Шарлоттенбурзьке шосе, Вісь Схід-Захід
Загальні відомості
Протяжність 3850 м
Координати початку 52°30′59″ пн. ш. 13°22′38″ сх. д. / 52.51639° пн. ш. 13.37722° сх. д. / 52.51639; 13.37722Координати: 52°30′59″ пн. ш. 13°22′38″ сх. д. / 52.51639° пн. ш. 13.37722° сх. д. / 52.51639; 13.37722
Координати 52°30′51″ пн. ш. 13°21′02″ сх. д. / 52.51416666669477706° пн. ш. 13.350555555583778045° сх. д. / 52.51416666669477706; 13.350555555583778045Координати: 52°30′51″ пн. ш. 13°21′02″ сх. д. / 52.51416666669477706° пн. ш. 13.350555555583778045° сх. д. / 52.51416666669477706; 13.350555555583778045
Координати кінця 52°30′46″ пн. ш. 13°19′18″ сх. д. / 52.51278° пн. ш. 13.32167° сх. д. / 52.51278; 13.32167
Поштові індекси 10557, 10623, 10785
Транспорт
Найближчі станції метро Ернст-Ройтер-Плац (U2), Бранденбургер Тор (U55)
Автобуси X9, M45, M85, 100, 106, 187, 245
Найближчі залізничні станції Берлін-Тіргартен, Берлін-Бранденбургер Тор
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Бранденбурзька брама, Колона перемоги
Пам'ятники Радянський меморіал
Державні установи Федеральне управління будівництва та землеустрою
Навчальні заклади Берлінський технічний університет
Парки Великий Тіргартен
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap r8805161  ·R
Мапа

Вулиця 17 червня (нім. Straße des 17. Juni) — вулиця в Берліні, складова частина міської транспортної осі Схід-Захід, а також федеральних доріг B2 та B5. Знаходиться в районах Тіргартен (округ Мітте) та Шарлоттенбург (округ Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф). Названа на честь повстання у НДР 1953 року.

Перебіг[ред. | ред. код]

Вулиця бере початок в районі Тіргартен на його межі з районом Мітте, на площі 18 березня, себто від Бранденбурзької брами і є безпосереднім продовженням Унтер-ден-Лінден . Пролягає через парк Великий Тіргартен, де розміщена площа Гросер-Штерн з Колоною Перемоги. Далі вулиця перетинає Ландверканал по Шарлоттенбурзькому мосту і потрапляє на територію району Шарлоттенбург. Там вона пролягає під Шарлоттенбурзькою брамою, яка разом із Бранденбурзькою є своєрідним панданом. У західний своїй частині вулиця проходить повз будівлю Федерального управління будівництва та землеустрою, крізь кампус Технічного університету та скінчується на площі Ернста Ройтера.

Історія[ред. | ред. код]

Вид від Бранденбурзької брами, 1936 р.
Вулиця 17 червня в напрямку Шарлоттенбурзької брами, 1965 р. Видно ліхтарі архітектора А. Шпеєра

Дорога з'явилася тут у 1697 році за наказом курфюрста Фрідріха III. За його задумом, вона мала сполучати його міський палац із палацом Літценбург, який курфюрст нещодавно збудував. В 1705 році померла Софія-Шарлота Гановерська, дружина Фрідріха, який на той час вже став першим королем Прусії. Задля вшанування її пам'яті палац Літценбург було перейменовано на Шарлоттенбург, а дорога, що вела до нього, отримала назву Шарлоттенбурзьке шосе (нім. Charlottenburger Chaussee). У межах Шарлоттенбурга вона мала назу Берлінська вулиця (нім. Berliner Straße). У середині XVIII сторіччя всю вулицю було розширено та обсаджено деревами.

З 1820 року по вулиці курсували перші в Берліні омнібуси підприємця Сімона Кремзера. 1865 року тут було прокладено першу в місті лінію конки. З 1885 до 1902 року Шарлоттенбурзьким шосе курсували електричні трамваї із акумуляторним живленням.

Сучасну ширину вулиця отримала у нацистські часи, за концепцією Альберта Шпеєра «Столиця світу Германія», причому під час реконструкції 1934 року ліквідовано трамвайну лінію. У 1935 році ця парадна магістраль отримала офіційну назву «Вісь Схід-Захід» (нім. Ost-West-Achse). 1938 року відбувся переніс колони Перемоги на площу Гросер-Штерн (до того вона стояла перед будівлею рейхстагу). З тих пір вона є архітектурною домінантою вулиці.

Влітку 1945 року поблизу Бранденбурзької брами Червона армія спорудила радянський меморіал, що став поперек ліквідованої Алеї Перемоги.

Постановою Берлінського сенату від 22 червня 1953 року з метою вшанування пам'яті жертв повстання у східній Німеччині частину Шарлоттенбургського шосе східніше від залізничного шляхопроводу було названо вулицею 17 червня. З 3 листопада ця назва поширилася і на західну частину шосе.

Пам'яткою німецької єдності є споруджений на перехресті вулиці 17 червня та тогочасної Розвантажувальної дороги (нім. Entlastungsstraße) пам'ятник Стіни. Його було збудовано безпосередньо після зведення Берлінського муру опікунським фондом «Неподільна Німеччина» поблизу радянського меморіалу. На споруді три метри завдовжки написано «Жертвам червоної диктатури» та «Ваша воля — наше завдання».

З 19 травня 1989 року вулицю прикрашає також репліка скульптури Герхарда Маркса «Der Rufer». Статуя людини із піднесеними до рота руками ніби волає щось у напрямку східного Берліна. На цоколі розміщено напис «Я йду по світу та кричу „Мир! Мир! Мир!“».

Стан вулиці[ред. | ред. код]

Вид на вулицю 17 червня від станції міської електрички Тіргартен, 2008 р. Вдалині видно колону Перемоги
Вид на вулицю 17 червня крізь Бранденбурзьку браму, 2004 р.

На всій своїй довжині вулиця 17 червня має три (а подекуди — чотири) смуги для руху у кожному напрямку. Посередині вулиці облаштовано розділювальну смугу. Біля площі Гросер-Штерн дорога розширюється до шести смуг в обох напрямках.

На розділювальній смузі та обабіч вулиці є місця для безкоштовного паркування в достатній кількості, що становить контраст із іншими частинами центру Берліна.

Оздоблення вулиці (зокрема характерні ліхтарі), що тепер знаходиться під охороною як пам'ятка, здебільшого створене Альбертом Шпеєром. Так само оздоблені і вулиці, що становлять продовження цієї осі на захід (Бісмаркштрассе та Кайзердамм).

Із забудови вулиці, що планувалася нацистськими архітекторами поза парком Тіргартен, був зведений лише будинок, що зараз носить ім'я Ернста Ройтера. Нині в ньому розміщується Федеральне управління будівництва та землеустрою.

Особливі події[ред. | ред. код]

На вулиці 17 червня, як і на інших складових цієї парадної магістралі, завжди відбувалися незвичні навіть для столичного життя події. Наприклад, у 1920-х роках молодий Вернер фон Браун випробував тут винайдений ним реактивний вагон.

Фан-зона під час ЧС-2006

Наприкінці Другої світової війни, а також деякий час після її закінчення, вулицю використовували як злітну смугу. Для цього було зпиляно велику кількість дерев у парку Тіргартен. Біля колонни Перемоги знаходився контрольний пункт імпровізованого аеродрому.

З 1963 року у безпосередній близькості до вулиці працює дослідний ядерний реактор SUR інституту енергетичної техніки Берлінського технічного університету. Наразі запланований його вивід із експлуатації.

Вулиця в післявоєнні часи перетворилася на місце проведення багатьох масових заходів. Так, до 1989 року тут проводилися паради окупаційних військ союзників. З 1996 до 2003 року, а також у 2006 році на вулиці 17 червня проходив Парад кохання. В липні 2005 року тут відбувся Міні-парад кохання, а також фестиваль Live 8. Щороку, починаючи з 2002 року, на вулиці проходить турецько-європейський культурний фест «Türkgünü».

Під час Чемпіонату світу з футболу 2006 вулицю після жвавих політичних дискусій перетворили на фан-зону, закривши автомобільний рух нею на шість тижнів. Саме тут, на «фанатській милі», замість скасованого помпезного відкриття чемпіонату на стадіоні було проведені урочистості. Побоювання щодо непопулярності фан-зони не справдилися: протягом усього чемпіонату вона була неймовірно популярною. Пік відвідуваності прийшовся на свято німецької збірної 9 липня, коли збірну прийшли підтримати близько мільйона осіб. У 2008, 2010 та 2012 роках «фан-миля» знову приймала футбольних вболівальників.

Для виставки «Запаморочення дійсності» (нім. Schwindel der Wirklichkeit) в Академії мистецтв британський митець Геміш Фултон зрежисував перформанс «Walking East — Walking West», присвячений 25-річчю падіння Берлінського муру. За його задумом, 21 вересня 2014 року дві групи людей по 400 чоловік у кожній повинні біли рухатися колонами назустріч одна одній. Люди тихою ходою йшли одне повз одного із інтервалом у 50 см. Це символізувало інтеграцію Сходу та Заходу.

Для забезпечення проведення масових заходів у 2009—2010 роках частина вулиці, що прилягає до Бранденбурзької брами, була переоблаштована, зокрема, було облаштовано мережі енергопостачання.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]