Візит інспектора (фільм, 2015)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Візит інспектора
англ. An Inspector Calls
Жанркримінальний фільм, фільм-містеріяd і драматичний фільм
РежисерAisling Walshd
СценаристHelen Edmundsond
КомпозиторDominik Scherrerd
Дистриб'юторBBC і Prime Video
Тривалість87 хв.
Моваанглійська
Країна Велика Британія
IMDbID 4271918

«Візит інспектора» (англ. An Inspector Calls) — телефільм режисера Ейслінга Волша[1], який вийшов на екрани в 2015 році. Екранізація однойменної п'єси Джона Бойнтона Прістлі. Історія зосереджена на таємничому інспекторі, якого розслідування обставин самогубства молодої жінки приводить у маєток Бірлінгів, де він застає родину та їхнього гостя за вечерею. Вперше фільм показали на телеканалі BBC One 13 вересня 2015 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в 1912 році та прослідковує події одного вечора. Родина багатого фабриканта Артура Бірлінга збирається на вечерю, щоб відзначити заручини його дочки Шейли з спадкоємцем іншої впливової сім'ї Джеральдом Крофтом. Тихий вечір порушує поява загадкового інспектора поліції, який повідомляє про самогубство якоїсь Єви Сміт — простої робочої дівчини. Бірлінги спочатку дивуються, яке відношення вони мають до даної події. Однак поступово з розмови з інспектором починає з'ясовуватися, що кожен присутній так чи інакше посприяв зануренню Єви в злидні і відчай, які привели до такого трагічного фіналу[2]... «Інспектор» залишає принишклу групу з попередженням про те, що люди несуть спільну відповідальність одне за одного і що цей урок незабаром доведеться засвоювати «у вогні, крові та муках» — очевидне посилання на початок Першої світової війни через два роки. У завершальних сценах з'ясовується, що інспектор не є справжнім поліціянтом, і можна припустити, що він є якоюсь формою надприродного посланця.[3]

Акторський склад

[ред. | ред. код]
  • Девід Тьюліс — інспектор Гул
  • Софі Рандл — Єва Сміт
  • Кен Стотт — Артур Бірлінг
  • Міранда Річардсон — Сібіл Бірлінг, дружина Артура
  • Хлоя Піррі — Шейла Бірлінг, дочка Артура і Сібіл
  • Фінн Коул — Ерік Бірлінг, син Артура і Сібіл
  • Кайл Соллер — Джеральд Крофт, наречений Шейли
  • Флора Ніколсон — міс Френсіс
  • Люсі Чаппелль — Една
  • Гері Девіс — олдермен Меггарті
  • Ванда Опалінська — благодійниця

Виробництво

[ред. | ред. код]

У лютому 2015 року почали знімання в Солтейрі, Західний Йоркшир.[4] Попри те, що зовнішні кадри фабрики знімали в Солтейрі, внутрішні кадри знімали в фабриці Квін Стріт на околиці Бернлі, Ланкашир. Для цього фільму в середині Ткацького сараю був побудований повнорозмірний офіс, який був демонтований після завершення фільмування. Також велика кількість сцен була знята в Скемпстон-холі, недалеко від Малтона, та в ринковому місті Малтон.

Як і версія 1954 року, ця адаптація використовує флешбеки описаних подій (що дозволяє усунути деякий діалог), а також додаткові сцени, що дозволяють більше дізнатися про життя та смерть Єви та Інспектора після того, як він залишає будинок Бірлінгів.

Більшість дій у цій п’єсі відбувається у домі Бірлінгів. Для постановки 2015 року інтер’єр їдальні знімали в Скемпстон-холі.

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • 2016 - премія Гільдії тележурналістів (Broadcasting Press Guild) за кращу теледрами.
  • 2016 - номінація на премію BAFTA Television Craft Award за найкращий монтаж художнього фільму (Алекс Маккі).
  • 2016 - номінація на премію Британського товариства кінооператорів за кращу операторську роботу в телевізійній драмі (Мартін Фурер).
  • 2016 - номінація на премію Ірландської кіно- і телеакадемії за кращу режисуру драматичного фільму.

Критика

[ред. | ред. код]

Фільм переглянули майже шість мільйонів глядачів.[5] Рецензія Аніти Сінгх для The Daily Telegraph була загалом позитивною. Вона писала, що фільм є «настільки гарною адаптацією, наскільки це можливо», і похвалила Хелен Едмундсон за її «гідну роботу з розширення драми».[6]

Сем Волластон із The Guardian позитивно висловився у своєму огляді, написавши, що п'єса Прістлі може бути поставлена ​​понад сто років тому, у 1912 році, але повідомлення та почуття — про соціальну відповідальність та спільну гуманність — залишаються важливими та актуальними... Інспектор Гул, чутливо адаптований тут Хелен Едмундсон, надзвичайно добре мандрує часом: це перетворюється на захопливе телебачення 21 століття.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Aisling Walsh to direct Priestley classic for BBC. Raidió Teilifís Éireann. 30 січня 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  2. 'Harry Potter' Star David Thewlis Set As Lead In BBC One's 'An Inspector Calls' Adaptation. TVWise. 30 січня 2015. Процитовано 9 березня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. а б Wollaston, Sam (14 вересня 2015). An Inspector Calls; This Is England '90 review: a message from a century ago, and friends appear from decades ago. The Guardian. London. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
  4. Saltaire is filming location for TV adaptation of An Inspector Calls. Telegraph & Argus. 20 лютого 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  5. John Plunkett (14 вересня 2015). BBC's An Inspector Calls arrests nearly 6 million viewers | Media. The Guardian. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2015.
  6. Singh, Anita (13 вересня 2015). An Inspector Calls, BBC One, review: 'subtle as a sledgehammer'. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]