Вікторас Пяткус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторас Пяткус
лит. Viktoras Petkus
1997 08 23PetkusViktoras.jpg
Народився 17 травня 1928(1928-05-17)
Помер 1 травня 2012(2012-05-01) (83 роки)
Вільнюс

Вікторас Пяткус (лит. Viktoras Petkus, нар. 17 травня 1928[1] — пом. 1 травня 2012) — литовський правозахисник та політв'язень, один із засновників Литовської Гельсінської групи. Іноземний член (за власним визначенням[2]) Української Гельсінської групи з 1982 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки. Початок громадської діяльності[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1928 року в с. Аляксандрай Расейняйського повіту Литви у селянській родині. У 1944 став членом молодіжної католицької організації «Атейтинінкі[lt]», а також засновником та очільником її осередку у Расейняйській гімназії. Здійснював підтримку в'язнів єврейського гетто, а також поширював підпільну газету «Дзвін свободи»(лит. Laives varpas).

Перший арешт[ред. | ред. код]

У 1947 році, як активіст «Атейтинінкі», заарештований радянськими каральними органами. 8 квітня 1948 року засуджений Особливою Нарадою за статтями 58-10, 58-11 КК РРФСР до 5 років позбавлення волі. Строк відбував у Владимирській в'язниці і таборах на території Комі АРСР.

У 1949 році зважився на втечу з табору. Проте був пійманий і 25 лютого 1949 року засуджений за неї до додаткових 10 років ув'язнення. Продовжував відбувати термін у Мінлаг. Після смерті Сталіна у 1953 році звільнений достроково — як такий, що скоїв злочин до настання повноліття.

Повернення в Литву. Арешт у справі «Національного Фронту»[ред. | ред. код]

Після повернення на батьківщину екстерном закінчив вечірню середню школу і переїхав до Вільнюса. Мав намір вступити до духовної семінарії, проте — як колишній ув'язнений — не отримав рекомендації місцевого настоятеля. У 1957 році став студентом факультету литовської мови і літератури Вільнюського університету, але тієї ж осені його відрахували.

25 грудня 1957 року заарештований вдруге — у справі підпільної організації «Національний Фронт» (так звана «справа одинадцятьох»).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

  • Біографія на сайті віртуального музею дисидентського руху в Україні