Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Білий рух в Україні

БІЛИЙ РУХ в Україні

Б. р. – антибільшовицький рух 1917–20. Отримав назву за аналогією з монархістським повстанським рухом під час Французької революції кінця 18 століття (прапор монархістів був білого кольору). Осн. політ. платформа Б. р. в Україні – встановлення військ. диктатури для порятунку і відновлення «єдиної та неподільної Росії».

Події в Україні 1917–18 були лише опосередковано пов’язані з Б. р. У берез.–квіт. 1918 по тер. України за маршрутом Ясси– Дон, ліквідуючи рад. установи та знищуючи більшовицькі військ. формування, пройшов добровольчий загін полк. М.Дроздов- ського. В Українській Державі неофіційно діяло представництво Добровольчої армії на чолі з ген. П.Ломновським. Пропозиції гетьмана П.Скоропадського про спільну боротьбу з більшовиками ген.-лейтенант А.Денікін відкинув, бо це означало б визнання незалежності України де-факто.

Дії Б. р. 1919–20 безпосередньо пов’язані з Україною. Навесні 1919 ЗС Пд. Росії під проводом А.Денікіна захопили Донбас і велику тер. від Харкова до Катеринослава (нині Дніпропетровськ) і Херсона. В ході заг. наступу денікінців на Москву восени 1919 була загарбана майже вся Україна. На окупованій денікінцями укр. землі (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920) проголошувалася ідея «єдиної та неподільної Росії», здійснювалися погроми укр. культ. установ і шкіл, проводилися масові репресії проти укр. інтелігенції. Незважаючи на відверту антиукр. політику денікінської адміністрації, укр. уряд намагався порозумітися з командуванням ЗС Пд. Росії для організації спільних дій проти Червоної армії (див. Радянська армія). Укр. армія намагалась уникати збройних сутичок з денікінцями. Проте на поч. жовт. 1919 Добровольча армія перейшла в наступ проти Армії Української Народної Республіки. Попри значну допомогу численних повстанських загонів та революц. повстанської армії України Н.Махна, які діяли в тилу денікінських військ, знекровлена постійними боями та епідемічними хворобами Армія УНР зазнала поразки. Наслідком цього стало підписання 6 листоп. 1919 сепаратної угоди між командуванням Добровольчої армії та Української Галицької армії про входження останньої до складу ЗС Пд. Росії. В ході контрнаступу червоного Південного фронту 11 жовт. – 18 листоп. 1919 денікінські війська зазнали нищівної поразки. За цих умов командування Добровольчої армії почало шукати порозуміння з повстанськими загонами та Армією УНР, але останні відмовилися від співпраці. Залишки ЗС Пд. Росії відступили до Криму, де утворили 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Російську армію на чолі з ген.-лейтенантом П.Врангелем.

7 черв. 1920 Рос. армія розпочала наступальні дії на Пд. України, захопивши Пн. Таврію та пд. ч. Катеринославщини. 28 жовт. 1920 розпочався контрнаступ червоного Пд. фронту, в ході якого було розгромлено значні сили врангелівців у Таврії, подолано Перекопські й Чонгарські укріплення й захоплено Крим. Залишки армії на чолі з ген. П.Врангелем у листоп. 1920 евакуювалися до Туреччини.

Література

• Деникин А.И. Поход на Москву (Очерки русской смуты). К., 1990;
• Удовиченко О.І. Україна у війні за державність. К., 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: А.О. Буравченков.; url: http://history.org.ua/?termin=Bilyj_rukh; том: 1