Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЕСКІ-КЕРМЕН
ЕСКІ-КЕРМЕН (татар. — стара фортеця) — середньовічне городище, розташов. за 25 км від м. Бахчисарай. Заг. пл. — бл. 10 га. Як укріплений пункт виник у 5 — поч. 6 ст. Заснувала Е.-К. частина скіфо-сарматів (див. Скіфи, Сармати), яких гуни після падіння Скіф. д-ви витіснили в передгір’я Крим. гір. На плато, де розташов. городище, знаходиться понад 300 штучних печер.
Був значним ремісничим і торг. центром. Нас. займалося землеробством, скотарством, виноградарством. На рубежі 8—9 ст., очевидно, хозари зруйнували фортечні споруди, саме ж місто існувало до 1299, коли його спалили війська еміра Ногая. Від 1938 територія городища оголошена заповідником і передана Бахчисарайському історико-культурному заповідникові.
Література[ред. код]
Хроніка археології та мистецтва, ч. 1. К., 1930; История и археология средневекового Крыма. М., 1958;
- Домбровский О.И. Фрески средневекового Крыма. К., 1966.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: П.І. Скрипник.; url: http://history.org.ua/?termin=Eski_Kermen; том: 3