Віллі Форст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віллі Форст
нім. Willi Forst
Willi Forst.jpg
Ім'я при народженні Вільгельм Антон Фрос
Дата народження 7 квітня 1903(1903-04-07)
Місце народження Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті 11 серпня 1980(1980-08-11)
Місце смерті Відень, Австрія
Громадянство Німеччина Німеччина
Професія актор, режисер
Кар'єра 1920 — 1957
IMDb ID 0286924
Commons-logo.svg Віллі Форст у Вікісховищі

Вільгельм Антон Фрос (нім. Wilhelm Anton Frohs; 7 квітня 1903, Відень — 11 серпня 1980, Відень) — австрійський актор, режисер, продюсер. У 1930—1940-х роках працював у Німеччині.

Біографія[ред.ред. код]

Вільгельм Антон Фрос народився 7 квітня 1903 року у Відні в сім'ї художника Вільгельма Фроса і доньки мірошника Марії Першль. Після закінчення школи і роботи на любительській сцені, у 1919 році він був прийнятий до трупи театру в Тешині як «другий молодий коханець і комік з обов'язковою участю у хорі». Грав на сцені провінційних німецькомовних театрів. З 1925 року виступав в оперетах і ревю в театрі «Метрополь» в Берліні, потім у «Карлтеатре» у Відні, «Театрі Заходу» в Берліні, в театрі «Аполло» у Відні. У 1927 році повернувся в розмовний театр, працював з Ервіном Піскатором і Густавом Хартунгом, з 1928 по 1931 рік грав на сцені Німецького театру Макса Рейнгардта.

У 1920 році дебютував у кіно в австрійському фільмі «Путівник» (Der Wegweiser). У 1927 році став регулярно знімався в кіно, у тому числі в двох фільмах за участю Марлен Дітріх — «Кафе „Електрик“» (Cafe Elektric, 1927) і «Небезпеки шлюбного періоду» (Gefahren der Brautzeit, 1929). У 1929 році звернув на себе увагу роллю музиканта у звуковому фільмі «Атлантик» (Atlantic).

На початку 1930-х років, завдяки ролям в музичних комедіях, став улюбленцем публіки. Після фільму «Три серця розміром ¾» (Drei Herzen im ¾ Takt, 1930) до 1934 року знімався ще шість разів у режисера Гези фон Больварі.

У 1933 році дебютував як режисер і сценарист, поставивши фільм «Тихо благають мої пісні» (Leise flehen meine Lieder) про Франца Шуберта. У своєму другому фільмі «Маскарад» (Maskerade, 1934), який користувався всесвітнім успіхом, зробив кінодебютантку Паулу Весселі кінозіркою. Для фільму «Мазурка» (1935 рік) повернув до Німеччини Полу Негрі. В подальшому Форст працював переважно у Відні, де у 1936 році створив фірму «Віллі Форст Фільм-Продукціон». У 1938-1945 роках Форст був членом наглядової ради «Wien-Film GmbH».

Його улюбленими режисерами були Ернст Любіч і Рене Клер. У 1939 році Форст зняв свій найвідоміший фільм «Милий друг» (Bel Ami) за Мопассаном, в якому виконав також головну роль.

У 1944 році, після тривалої підготовки у Празі, Форст приступив до зйомок «Віденських дівчат» (Wiener Mädeln), сподіваючись, що це буде перший німецький післявоєнний фільм. Проте цей фільм вийшов в прокат лише у 1949 році і, як і наступні роботи Форста, не користувався успіхом. У 1948 році його фільм «Оперета» (Operette, 1940) демонструвався як трофей в СРСР.

У 1951 році скандал викликав фільм Форста «Грішниця» (Die Sünderin) — через коротку сцену, в якій оголена Хільдегард Кнеф на задньому плані позувала художникові, а також із-за «прославляння самогубства». У деяких містах пройшли демонстрації протесту, а покази фільму заборонили. Назва останнього фільму Форста мала програмне значення: «Відень, ти місто моєї мрії» (Wien, du Stadt meiner Träume, 1957). З 1957 року він рідко з'являвся на публіці.

Зі своєю дружиною Мелані, на якій він був одружений з 1934 року, Форст жив у Бріссаго (Тічіно). Після її смерті у 1973 році він переїхав у 1977 році до Відня. У тому ж році відмовився знятися в присвяченому йому фільмі з серії «Зірки, які пішли» (Sterne, die vorüberzogen).

Віллі Форст помер 11 серпня 1980 року у Відні.

Обрана фільмографія[ред.ред. код]

Актор
Рік Назва українською Назва мовою оригіналу Опис
1927 Кафе «Електрик» Cafe Electric актор
1927 Одиннадцять чортів Die Elf Teufel актор
1927 Небезпеки шлюбного періоду Dangers of the Engagement актор
1933 Незакінчена симфонія Leise flehen meine Lieder режисер, сценарист
1934 Так скінчилося кохання So endete eine Liebe актор (роль Франца. герцога Моденського)
1934 Маскарад Maskerade режисер, сценарист
1935 Король вальсу Königswalzer актор (роль графа Фердінанда фон Тетенбаха)
1936 Витівки Allotria режисер, сценарист
1937 Серенада Serenade режисер, сценарист
1939 Милий друг Bel Ami режисер, актор (роль Жоржа Дурюа)
1940 Оперета Operette режисер, сценарист, продюсер
1942 Віденська кров Wiener Blut режисер, сценарист, продюсер
1949 Віденські дівчата Wiener Mädeln сценарист, режисер, продюсер, актор (роль Карла Міхеля Цирера)
1950 Чудові часи Herrliche Zeiten актор (камео)
1951 Грішниця Die Sünderin режисер
1956 Імператорська охота Kaiserjäger режисер
1957 Відень, ти місто моєї мрії Wien, du Stadt meiner Träume режисер, сценарист

Нагороди[ред.ред. код]

1968 — Найвища Золота кінонагорода (Filmband in Gold) Німеччини Bundesfilmpreis.

Література[ред.ред. код]

  • Francesco Bono: Willi Forst. Ein filmkritisches Porträt. Edition Text + Kritik, München 2010, ISBN 978-3-86916-054-2.(нім.)
  • Robert Dachs: Willi Forst. Eine Biographie. Kremayr und Scheriau, Wien 1986, ISBN 3-218-00437-3.(нім.)
  • Armin Loacker (Hrsg.): Willi Forst. Ein Filmstil aus Wien. Film-Archiv Austria, Wien 2003, ISBN 3-901932-24-0.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]