Гаркуша Ігор Євгенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

І́гор Євге́нійович Гарку́ша (12 травня 1963 р., Люботин, Харківська область) — український вчений у галузі фізики плазми, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік НАН України.[1][2]

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1986 р. закінчив Харківський університет.[3][1]

Після закінчення вишу працював у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» старшим лаборантом. З 2002 р. — начальник лабораторії, з 2006 р. — заступник генерального директора з досліджень.[2][3][1]

У 1992 р. захистив кандидатську дисертацію в Харківському університеті, у 2007 р. — докторську дисертацію в Інституті електрофізики і радіаційних технологій НАН України (Харків).[3][4]

З 2011 р. очолює Інститут фізики плазми ННЦ ХФТІ.[1]

Завідує кафедрою прикладної фізики та фізики плазми ХНУ ім. В. Н. Каразіна, професор.[1]

Член виконавчого комітету Міжнародного енергетичного агентства (IEA) зі стелараторної/геліотонної концепції, наукового комітету Міжнародного центру щільної замагніченої плазми (ICDMP).[1]

Зробив вагомий внесок у залучення українських науковців до програми ЄС «Горизонт Європа», а також у набуття Україною асоційованого членства в програмі Євратом. Координатор українських термоядерних досліджень у програмі «Євратом-Горизонт». Член генеральної асамблеї EUROfusion[5] і представник України в програмному комітеті Євратом.[1]

З 2021 р. — академік НАН України у відділенні ядерної фізики та енергетики.[6]

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Гаркуша є автором понад 400 наукових публікацій, серед яких 1 монографія і 235 статей. Має 16 патентів України.[1]

Отримав фундаментальні результати у галузях фізики прискорювачів плазми, плазмодинаміки, взаємодії потужних плазмових потоків з магнітними полями та матеріалами термоядерних реакторів, розроблення нових методів діагностики високотемпературної плазми і плазмових технологій.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Вісник НАН України.
  2. а б ІФП ННЦ ХФТІ. www.kipt.kharkov.ua. Процитовано 26 листопада 2023.
  3. а б в Гаркуша Ігор Євгенійович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 26 листопада 2023.
  4. Гаркуша Ігор Євгенійович. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2023.
  5. Європейська Комісія посилює підтримку української науки за напрямом Євратом. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 26 листопада 2023.
  6. Science at risk. scienceatrisk.org (укр.). Процитовано 26 листопада 2023.

Джерела[ред. | ред. код]