Національна академія наук України

Національна академія наук України
Приміщення Президії НАН України на вулиці Володимирській № 54 у Києві
Абревіатура	НАН України
Тип	Академія наук
Засновано	1918
Країна	Україна
Штаб-квартира	Київ
Розташування	Київ, вул. Володимирська, 54
50°26′41″ пн. ш. 30°30′45″ сх. д.
Членство	Міжнародна наукова рада (ISC), Всеєвропейська федерація академій (ALLEA), Європейська наукова асоціація геофізичних досліджень (EISCAT), Європейська федерація зварювання (EWF), Європейська організація біології рослин (EPSO), Конференція національних бібліотек Європи (CELN)
Офіційні мови	українська
Президент	Загородній Анатолій Глібович
Штат працівників	23 982 осіб
Дочірня(і) організація(ї)	Установи НАН України
Бюджет	5,827 млрд ₴ (2024)
Дохід	119 606 708 ₴ (2020)
Код ЄДРПОУ	00019270
Вебсайт: nas.gov.ua
Нагороди
Національна академія наук України у Вікісховищі

Національна академія наук України (НАН України, Академія) — вища наукова самоврядна організація України, що заснована на державній власності та є найбільшим центром наукових досліджень в Україні.

Академія заснована 27 листопада 1918 року у Києві. Її першим президентом був видатний учений із світовим ім’ям В.І. Вернадський.

Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину і суспільство, розроблення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни, всебічне сприяння застосуванню результатів наукових досліджень, підготовка висококваліфікованих наукових кадрів, формування наукового світогляду в суспільстві.

Самоврядність Академії полягає у самостійному визначенні тематики досліджень та форм їх організації й проведення, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків, виборності та колегіальності органів управління. Академія об’єднує дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, усіх науковців її установ, організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук.

НАН України об’єднує дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів, іноземних членів і усіх працівників її установ.

Дійсними членами (академіками) НАН України обираються члени-кореспонденти НАН України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв'язання наукових проблем, що мають теоретичне і практичне значення.

Членами-кореспондентами НАН України обираються доктори наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою спільнотою науковий доробок, розв'язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне і практичне значення.

Іноземними членами НАН України обираються вчені, які не є громадянами України, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової спільноти та які вагомо сприяють розвитку наукових досліджень і міжнародних наукових зв'язків НАН України.

Академіки, члени-кореспонденти та іноземні члени НАН України обираються довічно.

Станом на 1 січня 2026 року загальна чисельність працівників НАН України становила 23 982 особи, серед яких — 2332 доктори та 6435 кандидатів наук / докторів філософії. Гендерний розподіл серед усіх працівників наукових установ: частка жінок становила 48,9 %, чоловіків — 51,1 %. Серед наукових працівників жінки складають 40,7 %, чоловіки — 59,3 %. У керівному складі наукових установ частка жінок становить 26,5 %, чоловіків — 73,5 %.

Персональний склад Академії налічував 178 дійсних членів (академіків), 391 члена-кореспондента та 93 іноземних членів. Під час виборів у травні 2025 року до складу НАН України було обрано 12 академіків, 39 членів-кореспондентів та 10 іноземних членів.

На початок 2026 року в аспірантурі 103 наукових установ НАН України навчалося 1477 осіб.

У лавах Сил оборони України перебували 460 співробітників Академії.

Емблема (логотип)

Офіційний логотип НАН України

У НАН України є офіційна емблема (логотип): у овальному лавровому обрамленні картуша внизу написано дату заснування академії — 1918. В середині картуша розміщено графічне зображення Великого конференц-залу НАН України та її назва великими літерами — НАЦІОНАЛЬНА — над зображенням Конференц-залу, АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ — під його зображенням.

Назва: хронологія змін назви Академії

НАЗВА	АБРЕВІАТУРА	ПЕРІОД
Українська академія наук	УАН	1918, листопад — 1921, червень
Всеукраїнська академія наук	ВУАН	1921, червень — 1935, квітень
Українська академія наук	УАН	1935, квітень — 1936, лютий
Академія наук Української Соціалістичної Радянської Республіки	АН УСРР	1936, лютий — 1937, січень
Академія наук Української Радянської Соціалістичної Республіки	АН УРСР	1937, січень — 1991, серпень
Академія наук України	АН України • АНУ	1991, серпень — 1994, березень
Національна академія наук України	НАН України • НАНУ	1994, березень — дотепер

Історія

Українську академію наук (УАН) засновано відповідно до указу гетьмана Павла Скоропадського 14 листопада 1918 року як самоврядну установу, що початково складалася із 45 наукових закладів та структур: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, ботанічного та акліматизаційного садів, астрономічної обсерваторії, біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архіву. Видання академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не лише громадяни Української Держави, але й іноземні вчені українського походження, зокрема — з Галичини, Буковини та Закарпаття (власне іноземці теж могли обиратися академіками УАН, але — за рішенням не менш як 2/3 дійсних членів). Президію та перших академіків (по три на кожен з відділів, яких попервах налічувалося теж три: історико-філологічний, фізико-математичний, соціальних наук) призначив гетьманський уряд, а вже надалі вони самостійно повинні були формувати персональний склад академії шляхом періодичних виборів нових членів.

Володимир Вернадський — перший президент УАН

Перше спільне зібрання академії відбулося 27 листопада 1918 року. Відповідно, на ньому було обрано й першого президента УАН — Володимира Вернадського, неодмінним (вченим) секретарем — Агатангела Кримського.

На початку 1919 року новою — більшовицькою — владою факт заснування УАН було юридично підтверджено, визначено структуру і фінансування академії. Перше нерухоме майно вона отримала саме від більшовиків: 11 лютого 1919 року у київських газетах було оприлюднено наказ народного комісара освіти УСРР Володимира Затонського, згідно з яким садибу пансіону графині Левашової по вулиці Великій Володимирській (тепер — просто Володимирська), 54, «із усім приналежним рухомим майном» було передано академії без будь-якої грошової винагороди з боку останньої. 25 січня 1921 року спеціальною постановою Раднаркому УСРР «Про Українську академію наук» за підписом Християна Раковського колишній пансіон Левашової остаточно був затверджений у статусі академічної власності.

Декретом від 14 червня 1921 року Рада Народних Комісарів УСРР ухвалила «Положення про Всеукраїнську академію наук», відповідно до якого ВУАН визначалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася Наркомату освіти УСРР. Академія поділялася на три відділи, кожен з яких мав у своєму складі кафедри, інститути або комісії, які, своєю чергою, об'єднувалися у наукові центри навколо того чи іншого академіка ВУАН і, тим самим, сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали тематику своїх досліджень. Тобто, академія не мала жорсткої ієрархічної структури.

Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, поки радянський уряд, втрутившись у процедуру виборів керівництва академії, не прибрав тим самим залишки її автономії. 1934 року внаслідок реорганізації було фактично ліквідовано відділи ВУАН, а саму академію у лютому 1936 року — перейменовано в АН УСРР (з січня 1937 — АН УРСР). Згідно з новим Статутом вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — наукові інститути. Де-факто після перейменування академія стала не національною, а — територіальною науковою установою. Її знову було поділено на три відділи: суспільних наук, математично-природничий (у 1938 році розділений на фізико-математичний і біологічний відділи) і технічний.

На початок 1941 року складі АН УРСР налічувалось 26 інститутів. У них працювало 3 092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпропетровську та Львові. Тематика наукових досліджень була зорієнтована на нові знання і допомогу в розв'язанні найважливіших проблем народногосподарського значення.

З початком Німецько-радянської війни 1941—1945 академічні інститути та інституції України було евакуйовано на схід СРСР. Більшість з них та Президія АН УРСР базувалися в Уфі, Інститут електрозварювання — у Нижньому Тагілі, частина установ — у Свердловську, Челябінську, Златоусті. Зусилля працівників академії були спрямовані, насамперед, на надання допомоги фронту і тилу.

У роки війни українські вчені зробили вагомий внесок у розроблення та впровадження прогресивних наукоємних технологій у літакобудуванні, двигунобудуванні, у дослідження проблем розвитку енергетичного господарства, паливно-енергетичного комплексу, мінерально-сировинних ресурсів, поліпшення методики лікування поранених тощо.

Зокрема, Інститут електрозварювання АН УРСР розробив і впровадив у виробництво новий метод зварювання танкових корпусів — під флюсом, що дало можливість докорінно змінити технологію виробництва танків і поставити їх випуск на потік. Увага вчених при цьому зосереджувалася на максимальному спрощенні виробничих процесів, оскільки основною робочою силою на виробництві були жінки, діти і люди похилого віку. Завдяки такому підходу колектив одного тільки заводу імені Комінтерну (Нижній Тагіл) виготовив 35 000 танків. Метод зварювання під флюсом впровадили у виробництво понад 40 підприємств СРСР. Зварювальними апаратами, виготовленими Інститутом електрозварювання, за роки війни було зварено 6 млн швів танкових корпусів.

У галузі охорони здоров'я вивчено дію цитотоксичної сироватки та застосовано її для прискорення загоєння ран, переломів, лікування септичних станів, боротьби організму з інфекціями.

У галузі мовознавства, літератури, історії надруковано значну кількість творів на теми оборони та посібників для закладів вищої освіти і початкових шкіл, зокрема, «Нарис з історії України», «Нарис про розвиток української культури», чотиритомний посібник з історії УРСР року. Значну роботу було проведено над словниками.

Із середини серпня 1943 року розпочалася поступова реевакуація керівних органів та установ АН УРСР, яка тривала до вересня 1944 року, коли було відновлено роботу Львівської філії АН УРСР. З цього моменту головні зусилля в роботі академії спрямовувались, насамперед, на прискорене розв'язання затриманих війною важливих, вузлових для кожної науки фундаментальних досліджень. Чимало часу і зусиль витрачалося також на відновлення робочих приміщень, лабораторно-експериментальної бази, повернення бібліотечних, музейних фондів та колекцій, поповнення наукового складу.

Впродовж 1946—1950 років відбулось збільшення загальної кількості установ академії — на кінець 1950 року їх налічувалось 68 (51 науково-дослідна і 17 допоміжних); відповідно збільшилась і кількість наукових співробітників.

Період 1951—1955 років в історії АН УРСР характеризується виокремленням декількох нових наукових напрямів — радіофізики і електроніки, фізики металів і сплавів, кібернетики, фізико-хімічної механіки твердих тіл, хімії високомолекулярних сполук.

До 1960 року були створені 20 нових академічних інститутів. У 1954 році засновано Кримський філіал АН УРСР, у 1965 — створено Донецький науковий центр АН УРСР, трохи згодом — Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський центри.

Впродовж 1956—1960 років академічними установами закладено фундамент для розвитку нових теоретичних та експериментальних досліджень в галузі фізики напівпровідників і напівпровідникових приладів: у сфері низькотемпературної електроніки, магнетизму, резонансних явищ у твердих тілах, електропровідності та надпровідності, пластичності та міцності твердих тіл, термодинамічних властивостей зріджених газів та фізичних процесів розділення газових сумішей; в галузі теоретичної радіотехніки, створенні радіотехнічних приладів, а також з питань теоретичної та прикладної геофізики.

Впродовж 1961—1965 років відбувалося посилення фундаментальних досліджень, впровадження наукових здобутків у практику, розширення використання новітніх методів дослідження у соціогуманітарних науках, суттєві зміни академічної структури, урізноманітнення географії та форм міжнародних зв'язків АН УРСР, масштабне будівництво академічних комплексів.

Так, у 1961 році Обчислювальний центр АН УРСР було реорганізовано в Інститут кібернетики, який став авторитетним осередком розроблення теорії цифрових автоматів.

У 1960-ті роки лідерські позиції в матеріалознавстві продовжував посідати Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона, на базі якого виконувався комплекс теоретичних і прикладних досліджень процесів зварювання в умовах, подібних до космічних.

У 1963 році система науково-дослідних інститутів та інших установ АН УРСР мала таку організаційну структуру: три секції, що об'єднували дев'ять відділів (згодом — відділень).

Станом на 1977 рік в АН УРСР налічувалися 121 академік і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи.

У 1980-х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 році — 76 % співробітників), решта — у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %) та Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15 340. Втім, поруч із прогресом у фізичних і технічних науках відбувалося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.

Після досягнення незалежності України академія постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.

У період незалежної України світового значення набули фундаментальні здобутки за низкою напрямів математики, механіки, кібернетики, фізики високих енергій та астрофізики, теоретичної фізики, фізики твердого тіла, фізики плазми, неорганічної та органічної хімії, молекулярної біології та генетики, космічних досліджень, матеріалознавства тощо. Активно розвиваються й прикладні дослідження. Сьогодні академічна спільнота активно долучилася до дослідження проблем, пов'язаних з епідемією коронавірусу, а також — на здійснення розробок, спрямованих на задоволення потреб національного оборонно-промислового комплексу

У період 2019-2024 років НАН України особливо швидко втрачала кадровий потенціал, зокрема спостерігалося суттєве зниження числа молодих вчених.

Органи управління та структура

Загальні збори

Найвищим органом самоврядування Національної академії наук України є Загальні збори, що складаються з дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів НАН України. У сесіях Загальних зборів (крім розгляду питань, пов'язаних з виборами дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів НАН України) беруть участь з правом ухвального голосу наукові працівники, делеговані трудовими колективами наукових установ НАН України. Кількість таких делегатів має становити не менше половини загального складу дійсних членів та членів-кореспондентів Академії. З правом дорадчого голосу в роботі сесій можуть брати участь іноземні члени НАН України, керівники наукових установ та представники наукової громадськості.

На Загальних зборах розглядаються найважливіші питання діяльності Академії: визначаються пріоритетні напрями її діяльності, ухвалюється Статут НАН України та зміни до нього, заслуховуються та схвалюються звіти Президії, а також розглядаються питання використання коштів Державного бюджету України.

До виключних повноважень Загальних зборів належить обрання президента НАН України, першого віцепрезидента, віцепрезидентів, головного вченого секретаря та інших членів Президії. Також Загальні збори затверджують обраних відділеннями академіків-секретарів.

Чергові сесії Загальних зборів скликаються Президією НАН України не рідше одного разу на рік. Рішення Загальних зборів ухвалюються у формі постанов і є обов’язковими для виконання всіма установами та працівниками Академії.

У період між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України, яка обирається Загальними зборами строком на 5 років. До складу Президії НАН України входять 33 осіб, в тому числі президент, перший віцепрезидент, чотири віцепрезидентів, головний учений секретар, 14 академіків-секретарів відділень, а також 12 членів Президії Академії. У засіданнях Президії також беруть участь з правом дорадчого голосу 5 виконуючих обов’язки члена Президії та 14 радників Президії НАН України.

Президент

Президент Національної академії наук України обирається Загальними зборами з числа дійсних членів НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Його правовий статус регулюється Статутом НАН України.

Чинним президентом НАН України є доктор фізико-математичних наук (1991), професор (1998), академік НАН України (2006) Анатолій Глібович Загородній, котрий був вперше обраний очільником Академії 9 жовтня 2020 року.

Хронологічний перелік президентів Академії:

1.	Вернадський Володимир Іванович	1918, 27 листопада — 1921, 9 травня
2.	Василенко Микола Прокопович	1921, 18 липня — 1922, 27 лютого
3.	Левицький Орест Іванович	1922, 27 березня — 1922, 9 травня
4.	Липський Володимир Іполитович	1922, 12 червня — 1928, 3 травня
5.	Заболотний Данило Кирилович	1928, 3 травня — 1929, 15 грудня
6.	Богомолець Олександр Олександрович	1930, 17 липня — 1946, 19 липня
7.	Палладін Олександр Володимирович	1946, 21 листопада — 1962, 27 лютого
8.	Патон Борис Євгенович	1962, 27 лютого — 2020, 19 серпня
9.	Загородній Анатолій Глібович	2020, 9 жовтня — дотепер

Президія НАН України

У період між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України, яка обирається Загальними зборами строком на п'ять років. До складу Президії НАН України входять президент, перший віцепрезидент, чотири віцепрезиденти, головний учений секретар та академіки-секретарі відділень. Також до її складу входять інші члени Президії, зокрема з правом дорадчого голосу — виконувачі обов’язків членів Президії та радники Президії НАН України.

Поточний склад Президії НАН України, обраний у жовтні 2025 року , наведено у статті: Президія НАН України.

Структура НАН України

В НАН України функціонують три секції (фізико-технічних і математичних наук; хімічних і біологічних наук; суспільних і гуманітарних наук), що об’єднують 14 відділень: математики; інформатики; механіки і машинознавства; фізики і астрономії; наук про Землю; матеріалознавства; енергетики та енергетичних технологій; ядерної фізики та енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярної біології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства .

В Академії діють п'ять регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки України підпорядкування: Донецький (м. Покровськ), Західний (м. Львів), Південний (м. Одеса), Північно-Східний (м. Харків), Придніпровський (м. Дніпро), а також Центр оцінювання діяльності наукових установ та наукового забезпечення розвитку регіонів (м. Київ). Статутну діяльність Кримського наукового центру та його фінансування з бюджету НАН України призупинено у 2014 році.

Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, дендропарки, заповідники, бібліотеки, музеї тощо). В структурі НАН України діють національні заклади — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут», Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка, Національний дендрологічний парк «Софіївка», Національний науково-природничий музей НАН України, Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, Національний центр «Мала академія наук України».

До структури НАН України входять також підприємства дослідно-виробничої бази (дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, науково-інженерні центри).

Докладніше у статті: Установи НАН України

Науково-експертна діяльність

Національна академія наук України як вища наукова організація держави здійснює незалежну наукову експертизу проєктів стратегічних, прогнозних та програмних документів, а також проєктів законів та державних програм. За дорученням Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та з власної ініціативи Академія розробляє пропозиції щодо засад державної наукової політики, прогнози та рекомендації стосовно соціально-економічного, науково-технічного та гуманітарного розвитку держави. У 2025 році установами НАН України було надано понад 1840 експертних висновків та інформаційно-аналітичних матеріалів на замовлення органів влади.

Правознавці НАН України брали активну участь в удосконаленні Конституції України, кодексів та законів, надаючи консультативну допомогу Конституційному Суду, профільним комітетам парламенту, Службі безпеки України, Генеральній прокуратурі, Міністерству юстиції та Міністерству освіти і науки.

Участь у розробці стратегічних документів Результати досліджень вчених Академії використані при підготовці низки засадничих документів, зокрема:

• Стратегії економічної безпеки України до 2030 року;
• Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 2025–2027 роки;
• Концепції загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2026–2030 роки;
• Національного плану з декарбонізації систем централізованого теплопостачання України до 2050 року;
• Стратегії збереження біологічного різноманіття України на період до 2035 року.

Співпраця з органами влади та РНБО Важливим напрямом є науково-методичне забезпечення законотворчості: у 2025 році до комітетів Верховної Ради направлено понад 200 пропозицій та висновків. Для Кабінету Міністрів підготовлено матеріали до Національної програми адаптації законодавства України до права Європейського Союзу та Концепції «Національна система дослідників України».

В умовах воєнного стану та збройної агресії РФ триває щільна взаємодія з Радою національної безпеки і оборони України, до складу якої входить президент НАН України академік Анатолій Загородній. Протягом року на запит РНБО підготовлено аналітичні матеріали з питань національної безпеки в економічній та науково-технологічній сферах.

Оцінювання наукової тематики НАН України на регулярній основі здійснює експертизу тематики фундаментальних досліджень, що фінансуються за кошти державного бюджету. Протягом 2025 року було розглянуто 843 науково-дослідні роботи п’яти головних розпорядників бюджетних коштів, щодо кожної з яких надано висновок про доцільність фінансування.

Видавнича діяльність

В структурі НАН України працює Видавничий дім «Академперіодика» (наприкінці 2024 року Наукова думка була ліквідована як юридична особа, а її діяльність перенесено до «Видавничий дім «Академперіодика».

«Академперіодика» видає загальноакадемічні журнали НАН України: Science and innovations; Вісник НАН України; Доповіді НАН України; Космічна наука і технологія.

Установи НАН України у 2025 році видали 198 назв наукових монографій, 90 назв збірників наукових праць та 269 назв навчальної, довідкової, енциклопедичної, художньої та науково-популярної літератури. Зокрема, Видавничий дім «Академперіодика» підготував і випустив: 13 монографій за академічним проєктом «Наукова книга»; 4 монографії за проєктом «Українська наукова книга іноземною мовою»; по 2 книги за проєктами «Наукова книга. Молоді вчені» та «Наука для всіх».

Новими виданнями ВД «Академперіодика» постійно наповнюється спеціалізований англомовний ресурс наукових книг. Також установи Академії продовжують роботу над фундаментальними багатотомними виданнями: Енциклопедія сучасної України (плановано 30 томів), Словник української мови у 20 томах (видано 16-й том) та Енциклопедія історії України. За кордоном опубліковано 37 назв наукових книг (17 % від загальної кількості).

Наукова періодика Академія та її установи є засновниками 279 наукових періодичних видань і одного науково-популярного журналу. З них 68 % входять до Переліку наукових фахових видань України, зокрема: 62 видання — до категорії «А»; 129 видань — до категорії «В».

До провідних наукометричних баз Web of Science Core Collection та Scopus включено 64 видання НАН України, а 14 журналів перевидаються закордонними видавництвами. Решта періодики представлена в інших міжнародних та вітчизняних агрегаторах.

Протягом 2025 року науковці Академії опублікували 14,663 тис. статей у періодичних виданнях, з яких близько 6,0 тис. — у закордонних журналах. Підвищенню рівня видань сприяє «Програма підтримки журналів НАН України», що реалізується ВД «Академперіодика». На електронних ресурсах видавництва у відкритому доступі розміщено книги з проєкту «Україна. Нариси історії» та серії «Наука для всіх».

у 2020 році «Академперіодикою» здійснено 301 випуск 54 академічних журналів загальним накладом 42 000 примірників та обсягом понад 3 500 обліково-видавничих аркушів, зокрема — 238 випусків 42 періодичних видань за «Програмою підтримки журналів НАН України», серед яких — єдиний вітчизняний академічний науково-популярний журнал «Світогляд». Окрім того, випущено 25 назв наукових видань сукупним обсягом 650 обліково-видавничих аркушів і накладом 5 700 примірників. «Наукова думка» випустила у світ 29 назв наукових видань загальним обсягом понад 660 обліково-видавничих аркушів, підготовлених працівниками НАН України.

Співробітництво з освітніми установами

НАН України всебічно сприяє залученню її науковців до освітньої діяльності у сфері вищої освіти, поєднанню навчального процесу з проведенням наукових досліджень. З метою консолідації зусиль, спрямованих на розвиток освіти і науки, НАН України уклала та реалізує договори про співпрацю з Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», а також реалізує меморандум про співпрацю з Львівський національний університет імені Івана Франка.

Науковці Академії очолюють понад 60 кафедр закладів вищої освіти (ЗВО). Близько 1100–1200 вчених НАН України викладають у ЗВО навчальні курси та проводять цикли лекцій з актуальних напрямів науки.

Протягом 2021–2025 років щороку близько 470 науковців установ НАН України та 450 вчених-освітян залучалися до роботи у складі спеціалізованих вчених рад відповідно при ЗВО та при наукових установах Академії; понад 300 освітян підвищували кваліфікацію в наукових установах НАН України.

У 2025 році установи НАН України уклали близько 290 договорів із закладами вищої освіти про співпрацю, якими передбачено проходження виробничої та переддипломної практики студентами, підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, спільну підготовку магістрів тощо. Понад 50 науковців-освітян захистили у спеціалізованих вчених радах наукових установ НАН України дисертаційні роботи. Близько 800 студентів виконували дипломні роботи під керівництвом провідних вчених Академії. У творчій співпраці з освітянами підготовлено та видано понад 160 монографій, підручників і навчальних посібників для вищої школи. Наразі виконується близько 200 спільних наукових проєктів.

Ось вікіфікований текст для розділу «Міжнародне наукове співробітництво». Я структурував його за ключовими напрямами (організації, програми, двосторонні проєкти), додав внутрішні посилання на міжнародні інституції та виправив написання абревіатур згідно зі стандартами Вікіпедії.

Міжнародне наукове співробітництво

Міжнародна діяльність НАН України здійснюється в межах 130 чинних угод, укладених з академіями, державними установами та науковими організаціями 50 країн світу (Європи, Америки, Азії та Африки). У реалізації різних форм міжнародної співпраці беруть участь понад 130 установ Академії.

Представництво у міжнародних організаціях НАН України та її установи представляють українську наукову спільноту у майже 30 міжнародних наукових союзах та об'єднаннях, серед яких: Міжнародна рада з науки (ISC); Всеєвропейська федерація академій (ALLEA); Міжнародний комітет з космічних досліджень (COSPAR); Міжнародний союз чистої та прикладної фізики (IUPAP); Європейська федерація зварювання (EWF); Європейська організація біології рослин (EPSO); Конференція європейських національних бібліотек (CENL).

Участь у програмах та фондах Вчені Академії є активними учасниками програм, що підтримуються Європейською комісією, NATO, UNESCO, DFG, CRDF Global та Фондом Саймонса (США). Щорічно на конкурсній основі реалізується понад 200 дослідницьких та координаційних проєктів.

Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС розширюються зв'язки з науковими центрами Європи, зокрема в межах: рамкових програм ЄС з досліджень та інновацій («Горизонт Європа»); програм ЄВРАТОМу;Європейської організації ядерних досліджень (CERN); Європейської хмари відкритої науки (EOSC Association); Європейської Грід-інфраструктури (EGI Foundation).

Триває взаємодія з Об'єднаним дослідницьким центром Єврокомісії (JRC), шведським науковим товариством EISCAT та регіональним центром мережі спостереження Землі EuroGEO.

Двостороннє співробітництво та інтеграція Важливим вектором є співпраця з Польською академією наук (ПАН), що включає спільні конкурси проєктів, обмін ученими та присудження спільних премій за видатні наукові результати. Активно розвивається взаємодія Київського академічного університету (КАУ) з польським центром синхротронного випромінювання SOLARIS у межах ініціативи «Світло для України» (Light for Ukraine).

Українсько-німецьке співробітництво поглиблюється через взаємодію з дослідницьким центром DESY (Німецький електронний синхротрон) та створення на базі Київського академічного університету Центру передового дослідження квантових матеріалів (GU-QuMat) за підтримки Федерального міністерства з досліджень ФРН.

Зовнішньоекономічна діяльність Складовою міжнародної діяльності є виконання замовлень іноземних компаній на розроблення програмних продуктів, створення нових матеріалів та устаткування. Цю роботу здійснюють понад 20 наукових установ Академії в межах близько 90 міжнародних контрактів.

Координація наукової діяльності

Важливу роль в організації та координації окремих актуальних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень відіграє мережа наукових рад, комітетів і комісій НАН України, а також наукових громадських організацій, що діють при Академії. Натепер в НАН України функціонують 79 наукових рад, 15 наукових комітетів, 21 комісія та 24 наукові товариства. Зокрема, безпосередньо при Президії НАН України діють 20 наукових рад, 9 комітетів, 18 комісій та одне товариство. Їхню діяльність зосереджено на сприянні розвитку перспективних досліджень, підготовці аналітичних матеріалів для органів державної влади, а також на організації наукових читань, конференцій та симпозіумів.

Активну роботу з координації здійснює Рада президентів академій наук України, Науково-технічна рада НАН України, Експертна рада з питань оцінювання тем фундаментальних науково-дослідних робіт, а також науково-координаційні ради секцій Академії.

Розвитку фундаментальних досліджень та ефективному використанню їхніх результатів у науково-технічних розробках сприяє Міжвідомча рада з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні. Цей орган забезпечує взаємодію між НАН України, галузевими академіями та закладами вищої освіти для реалізації пріоритетних наукових проєктів.

Впровадження наукових розробок та інноваційна діяльність

Науковими установами НАН України у 2025 році впроваджено в різні галузі економіки України понад 400 новітніх розробок. Серед них — передові технології (зокрема інформаційні), автоматизовані комплекси і системи, програмні продукти, бази даних і бази знань, машини, устаткування, нові матеріали, сорти рослин, а також методичні рекомендації, методики та стандарти. Протягом року укладено 29 ліцензійних договорів в Україні та за кордоном, отримано 333 патенти на винаходи і корисні моделі.

Розвитку інноваційної діяльності сприяють укладені договори про науково-технічне співробітництво НАН України з найбільшими науково-виробничими підприємствами, серед яких: ДП «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля»; АТ «Антонов»; АТ «НАЕК «Енергоатом»»; АТ «Українські енергетичні машини» (колишній «Турбоатом»); ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»»; ЗМКБ «Івченко-Прогрес»; АТ «Мотор Січ».

Ефективність впровадження забезпечується через інтеграцію фундаментальних досліджень із виробничими потужностями партнерів, що дозволяє створювати конкурентоспроможну продукцію з високою доданою вартістю.

Фінансування

Фінансово-економічною основою діяльності НАН України є фінансування з Державного бюджету України, у якому щороку окремим рядком визначаються кошти на забезпечення діяльності академії. Бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності НАН України за рахунок коштів загального фонду державного бюджету спрямовується на забезпечення основної діяльності наукових установ НАН України та на виконання окремих наукових і науково-технічних програм, проєктів і надання грантів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на фінансування НАН України у 2026 р. визначено видатки за рахунок коштів загального фонду обсягом 6677142,2 тис. грн. Бюджет НАН України на 2024 рік відповідно до профільного законодавства складав 5 827 352 600 гривень, у тому числі на науково-технічну діяльність установ НАН України виділено 4 941 622 000 гривень й на підтримку розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень — 534 701 800 гривень.

Нагороди та відзнаки

Національна академія наук України має власну систему нагород та заохочувальних відзнак, які мають таку ієрархію (від найвищої нагороди — за спаданням):

• Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
• Золота медаль імені Б. Є. Патона НАН України
• Іменні премії НАН України, що засновані на честь видатних вітчизняних науковців
• Премія для молодих учених і студентів вищих навчальних закладів за кращі наукові роботи
• Відзнаки НАН України
• Почесні звання
• Гранти та стипендії

Золота медаль імені В. І. Вернадського

Золота медаль імені В. І. Вернадського є найвищою відзнакою НАН України. ЇЇ присуджують за видатні досягнення в природничих, технічних та соціогуманітарних науках. Заснована у 2003 році з нагоди 85-річчя створення НАН України. Названа на честь першого президента академії Володимира Вернадського, в день народження якого — 12 березня — щороку визначаються двоє чергових володарів нагороди (один вітчизняний вчений та один представник наукового зарубіжжя).

Медаль присуджують лише персонально — окремим особам — як за індивідуальні наукові досягнення, так і за сукупність наукових праць. Одна і та ж особа не може бути удостоєна Золотої медалі імені В. Вернадського більше, ніж один раз. Нагорода не надається посмертно, окрім випадку, коли лауреат помер вже після прийняття рішення про його нагородження.

Золота медаль імені Б. Є. Патона

Золота медаль імені Б. Є. Патона Національної академії наук України заснована 7 вересня 2020 року з метою увічнення пам'яті академіка та багатолітнього (з 1962 по 2020) президента НАН України Бориса Патона.

Її присуджують за видатні досягнення у створенні інноваційних науково-технічних розробок, які знайшли широке практичне застосування.

Перших вчених, удостоєних Золотої медалі імені Б. Є. Патона, було визначено на засіданні Президії НАН України 23 листопада 2022 року, а нагороджено — на сесії Загальних зборів НАН України 27 квітня 2023 року. Ними стали:

• Леонід Лобанов, академік НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України: «За створення технологій бездеформаційного зварювання виробів ракетно-космічної техніки та розроблення й впровадження методів лазерної інтерферометрії для оцінювання якості зварних з'єднань»;
• Олег Коростельов, член-кореспондент НАН України, генеральний директор Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро «Луч»: «За розроблення та організацію серійного виробництва новітніх зразків озброєння і військової техніки».

Премії НАН України імені видатних вчених України

Премії присуджує Національна академія наук України на підставі проведених у відповідних відділеннях академії конкурсів. Преміями імені видатних вчених України відзначають науковців, котрі опублікували впродовж певного періоду кращі в своїх галузях (напрямах) наукові праці, здійснили винаходи і відкриття, що мають важливе значення для розвитку науки і економіки України.

Перша з цих премій — імені Олександра Богомольця — була заснована у 1946 році (вперше вручена лише у 1954 році за підсумками 1953 року).

Премії присуджують щорічно, проте — з різною періодичністю (переважно раз на 2–3 роки), але — з однаковим формулюванням: «За видатні наукові роботи (досягнення)…». Різниця — у відповідних наукових галузях та напрямах (див. таблицю).

Список премій наведено у статті: Премії НАН України імені видатних вчених України

Премія для молодих учених і студентів вищих навчальних закладів за кращі наукові роботи

Президія НАН України щороку (у лютому) присуджує 14 премій для молодих учених і стільки ж — для студентів закладів вищої освіти. Премії надаються окремим авторам або колективам авторів в галузях природничих, технічних і соціогуманітарних наук за кращі наукові роботи, а також — за серії наукових робіт з єдиної тематики, за відкриття та винаходи. Колектив, висунутий на нагородження, повинен включати лише основних авторів, чий внесок був найвагомішим, і складатися не більш як з трьох осіб. Особам, удостоєним премій, на загальних зборах відповідного відділення НАН України вручаються дипломи встановленого зразка. На конкурс не приймаються збірники наукових робіт різних авторів, а також роботи, які раніше були відзначені преміями НАН України, галузевих академій або спеціальних премій інших відомств, які присуджують на конкурсній основі.

Відзнаки

У відомчій нагородній системі НАН України існують також шість персональних заохочувальних відзнак (нагрудних знаків). П'ять із них засновані у 2005 році, Пам'ятна відзнака на честь 100-річчя Національної академії наук України — у 2018.

• Відзнака «За наукові досягнення». Присвоюється за визначні досягнення у розвиткові фундаментальних і прикладних наукових досліджень, підвищенні міжнародного авторитету вітчизняної науки і її провідних шкіл, реалізації соціальної і економічної політики держави, у розробці й впровадженні нових наукових рішень, ефективних технологій та зміцненні науково-технічного потенціалу України вагомими здобутками.
• Відзнака «За професійні здобутки». Присвоюється за довголітню сумлінну працю, зразкове виконання посадових обов'язків, високу професійну майстерність та вагомий особистий внесок у забезпечення наукових досліджень.
• Відзнака «За сприяння розвитку науки». Присвоюється за вагоме сприяння розвиткові наукових досліджень, вирішенню найважливіших наукових і науково-технічних проблем, впровадженню результатів досліджень у практику, підготовці та вихованню наукових кадрів, а також — за благодійну, меценатську та гуманітарну діяльність у галузі науки, освіти, культури, мистецтва та охорони здоров'я.
• Відзнака «За підготовку наукової зміни». Присвоюється за вагомий особистий внесок у виховання молодих наукових кадрів, заснування або розвиток провідних наукових шкіл, активну педагогічну діяльність, роботу з аспірантами і докторантами, дієву участь у заходах з інтеграції науки і освіти, поєднання навчального процесу з науково-дослідною роботою.
• Відзнака для молодих учених «Талант, натхнення, праця». Присвоюється молодим вченим за особисті здобутки — наукові праці, відкриття та винаходи, що мають важливе значення для науки і практики і свідчать про високий творчий потенціал.
• Пам'ятна відзнака на честь 100-річчя Національної академії наук України. Присвоюється за досягнення у реалізації соціальної і економічної політики держави, розроблення новітніх наукових рішень і ефективних технологій та їх впровадження у економіку та соціальну сферу держави, підготовку і виховання наукових кадрів, зміцнення міжнародного авторитету вітчизняної науки та самовіддану сумлінну працю.

Почесні звання

• Почесний доктор НАН України. Звання започатковане у 1998 році з метою вшанування видатних діячів світової науки, культури, державних та громадських діячів. Його присуджують за вагомий внесок у розвиток науки, суспільний прогрес, забезпечення миру, взаєморозуміння й співробітництва між народами.
• Почесний директор. Звання започатковане у 2016 році. Його може бути удостоєний дійсний член (академік) НАН України, котрий досягнув 65-річного віку та тривалий час очолював ту чи іншу науково-дослідну установу НАН України, яка під його керівництвом посідала провідне місце у певній галузі науки (на момент здійснення відповідного подання претендент на звання та статус почесного директора вже не повинен перебувати на керівній посаді).

Гранти та стипендії (фінансове заохочення)

• Конкурс проєктів науково-дослідних робіт молодих учених НАН України. Започаткований у 2013 році з метою подальшої адресної підтримки молодих науковців з установ НАН України, забезпечення реалізації зазначених проєктів і надання їм цільової фінансової підтримки.
• Додаткові відомчі теми для молодих учених, які виступали з науковими повідомленнями на засіданнях Президії НАН України. Започатковані у 2013 році.
• Гранти дослідницьким лабораторіям / групам молодих вчених НАН України для проведення досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Започатковані у 2018 році.
• Стипендії НАН України для молодих учених. Започатковані у 2016 році. Призначаються з метою підтримки наукової діяльності та створення умов для мотивації талановитих молодих учених, які здійснюють перспективні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук.

100-річний ювілей

• 18 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ про відзначення у 2018 році на державному рівні 100-річного ювілею Національної академії наук України.
• Рішенням 39-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 100-річчя НАН України було включене до Календаря пам'ятних дат, що відзначалися під егідою цієї міжнародної організації у 2018 році.
• 10 жовтня 2018 року Національний банк України ввів в обіг ювілейні пам'ятні монети „100 років Національній академії наук України“ номіналом 5 та 20 гривень. Також здійснено випуск художнього маркованого конверта, присвяченого 100-річчю НАН України.

• Монети НБУ присвячені НАН України
• 
• 
• 
• 

• 6–7 грудня 2018 року у Павільйоні „Наука“ НАН України (Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон №23) було проведено Виставку наукових і науково-технічних досягнень вчених НАН України, на якій 70 академічних установ представили понад 600 наукових результатів за широким спектром напрямів — від інформаційних технологій до нових сортів рослин, а також — низку наукових видань. В межах виставки академія разом із Міністерством оборони України та Державним концерном „Укроборонпром“ провела спеціалізовану виставку-презентацію науково-технічних розробок і технологій НАН України „Наука — обороні та безпеці держави“.
• 7 грудня 2018 року у Національному академічному театрі опери та балету України імені Т. Шевченка відбулись офіційні урочистості з нагоди 100-річчя академії — ювілейна сесія Загальних зборів НАН України та святковий концерт. Того ж дня, відповідно до указу Президента України, державними нагородами було відзначено 31 представника академії, які, зокрема, були удостоєні:
  • ордена князя Ярослава Мудрого II (Борис Патон), III (Вадим Локтєв) та V (Вячеслав Богданов, Леонід Лобанов) ступенів;
  • ордена „За заслуги“ I (Зіновій Назарчук), II (Ігор Алексєєнко, Юрій Бошицький, Юрій Горобець, Володимир Корнілов, Олексій Онищенко, Ігор Стасюк) та III (Олександр Волошкевич, Володимир Засенко, Ярослав Колесниченко, Мирослав Павлюк, Юрій П'ятницький, Юрій Шермолович) ступенів;
  • ордена княгині Ольги III ступеня (Наталія Щукіна);
  • медалі „За працю і звитягу“ (Володимир Назаренко);
  • почесного звання „Заслужений діяч науки і техніки України“ (Тамара Великанова, Сергій Гнатченко, Анатолій Зіньковський, Ігор Крівцун, Андрій Крючин, Володимир Пелих, Ельмар Петров, Ольга Сизоненко, Михайло Тукало, Володимир Туркевич, Микола Шульга);
  • почесного звання „Заслужений машинобудівник України“ (Юрій Каховський).
• Окрім того, 58 осіб з НАН України було відзначено нагородами Верховної Ради України, 30 — нагородами Кабінету Міністрів України.
• Видано ювілейні номери журналів НАН України та тематичні збірники науково-популярних праць, зокрема:
  • Вісник НАН України. Київ, 2018. №11.
  • Національна академія наук України (1918—2018): До 100-річчя від дня заснування. Київ, 2018. 336 с.
  • Національна академія наук України. Видатні досягнення. 1918—2018. Київ, 2018. 320 с.
  • Національна академія наук України. Персональний склад. 1918—2018. Київ, 2018. 560 с.
  • Національна академія наук України. Хронологія. 1918—2018. Київ, 2018. 720 с.
  • Національна академія наук України: правові засади організації та діяльності (до 100-річчя утворення НАН України). Київ, 2018. 574 с.
  • Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 1. 1918—1945. Київ, 2018. 948 c.
  • Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 2, частина 1. 1946—1970. Київ, 2018. 1088 с.
  • Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 2, частина 2. 1971—1991. Київ, 2018. 1136 с.
  • Національна академія наук України. — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 3. 1992—2018. Київ, 2018. 584 с.
  • Томазов В. Патони: Родинна хроніка. Київ. 2018. 316 с.
  • Цибань В. О. Нагороди Національної академії наук України. Київ, 2018. 456 с.

Література

1. Академік Анатолій Глібович Загородній: Матеріали до біобібліографії (до 70-річчя від дня народження). Київ, 2021. 136 с.
2. Амосов М. М. До 100-річчя від дня народження. Київ, 2013. 264 с.
3. Б. Є. Патон: 50 років на чолі Академії. Київ, 2012. 774 с.
4. Бойко Ю. О., Брязкало Т. В. Архівна спадщина академіка Георгія Степановича Писаренка. Київ, 2017. 382 c.
5. Боряк Г. В. Діяльність Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН та її роль у створенні Академії // Вісник НАН України. Київ, 2019. №1. С. 55–63.
6. Булгаков Ю. В. Академік А. Д. Коваленко: життя та наукова діяльність (Джерелознавче дослідження). Київ, 2019. 192 с.
7. Видатні вчені Національної Академії наук України: Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (1918—1998) [Путівник]. Київ, 1998. 308 с.
8. Відділення механіки НАН України: Історико-біографічний довідник. Київ, 2015. 344 с.
9. Даниленко В. В. І Вернадський. Простір життя і думки. Київ, 2019. 352 с.
10. Дзюба І. М. Академія наук України національна // Енциклопедія сучасної України. Т. 1. Київ, 2001. С. 250—289.
11. За підсумками року: Інтерв'ю з Президентом НАН України академіком А. Г. Загороднім. Вісник НАН України. Київ, 2022. №1. С. 3–10.
12. Загородній А. Г. та ін. Геній науки: До 110-річчя від дня народження академіка М. М. Боголюбова. Вісник НАН України. Київ, 2018. №8. С. 73–82.
13. Історія Академії наук України. 1918—1923: Документи і матеріали. Київ, 1993. 572 c.
14. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті, 1918—1998. Київ, 2000. 528 с.
15. Історія Національної академії наук України. 1918—1933: Науково-довідковий апарат. Київ, 2002. 448 c.
16. Історія Національної академії наук України. 1924—1928: Документи і матеріали. Київ, 1998. 762 c.
17. Історія Національної академії наук України. 1929—1933: Документи і матеріали. Київ, 1998. 542 c.
18. Історія Національної академії наук України. 1934—1937: Документи і матеріали. Київ, 2003. 832 c.
19. Історія Національної академії наук України. 1938—1941: Документи і матеріали. Київ, 2003. 920 c.
20. Історія Національної академії наук України. 1941—1945. Частина 1. Документи і матеріали. Київ, 2007. 808 c.
21. Історія Національної академії наук України. 1941—1945. Частина 2. Додатки. Київ, 2008. 576 c.
22. Історія Національної академії наук України. 1946—1950. Частина 1. Документи і матеріали. Київ, 2008. 604 c.
23. Історія Національної академії наук України. 1946—1950. Частина 2. Додатки. Київ, 2008. 716 c.
24. Історія Національної академії наук України, 1951—1955. Частина 1. Документи і матеріали. Київ. 2012. 880 c.
25. Історія Національної академії наук України. 1951—1955. Частина 2. Додатки. Київ, 2012. 914 с.
26. Історія Національної академії наук України. 1956—1960. Частина 1. Документи і матеріали. Київ, 2015. 872 c.
27. Історія Національної академії наук України. 1956—1960. Частина 2. Додатки. Київ, 2015. 1064 c.
28. Історія Національної академії наук України. 1961—1965. Частина 1. Документи і матеріали. Київ, 2020. 944 с.
29. Керманич української науки: Життєвий і творчий шлях Б. Є. Патона (до 100-річчя від дня народження). Київ, 2018. 350 с.
30. Локтєв В. М., Пономаренко Л. П. До історії академічних фізичних досліджень в Україні // Вісник НАН України. Київ, 2018. №9. С. 3–25.
31. Матвєєва Л. В. Нариси з історії Всеукраїнської академії наук. Київ, 2003. 296 с.
32. Національна академія наук України (1918−2018): До 100-річчя від дня заснування. Київ, 2018. 336 с.
33. Національна академія наук України. 1918−2008: До 90-річчя від дня заснування. Київ, 2008. 624 с.
34. Національна академія наук України. Видатні досягнення. 1918—2018. Київ, 2018. 320 с.
35. Національна Академія наук України. Персональний склад. 1918—2018. Київ, 2018. 560 с.
36. Національна Академія наук України в 1991—2021 роках. До 30-річчя Незалежності України. Київ, 2021. 228 с.
37. Національна академія наук України: правові засади організації та діяльності (до 100-річчя утворення НАН України). Київ, 2018. 574 с.
38. Національна академія наук України: статистичний і наукометричний аналіз ефективності наукового потенціалу. Київ, 2018. 344 с.
39. Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 1. 1918—1945. Київ, 2018. 948 c.
40. Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 2, частина 1. 1946—1970. Київ, 2018. 1088 с.
41. Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 2, частина 2. 1971—1991. Київ, 2018. 1136 с.
42. Національна академія наук України — 100: головні тенденції розвитку і здобутки. Документи і матеріали. Книга 3. 1992—2018. Київ, 2018. 584 с.
43. Бершеда Є. Р. Національна академія наук України та державотворення: кадровий внесок // Вісник НАН України. Київ, 2019. №4. С. 3–10.
44. Онищенко О. С., Дубровіна Л. А. Великий будівничий української науки // Вісник НАН України. Київ, 2018. №11. C. 34–78.
45. Особові архівні фонди вчених НАН України в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: Путівник. Київ, 2017. 772 c.
46. Папакін Г. Гетьман Павло Скоропадський та Українська академія наук: проблема пошуку президента // Український історичний журнал. Київ, 2018. №6. С. 53–72.
47. Папакін Г. Павло Скоропадський та Українська академія наук (до 100-річчя НАН України). Київ, 2018. 336 с.
48. Пирожков С. І., Дубровіна Л. А. Видатні організатори академічної науки // Вісник НАН України. Київ, 2018. № 11. С. 18–33.
49. Полонська-Василенко Н. Д. Українська академія наук. Нарис історії. Київ, 1993. 576 с.
50. Пошук оптимальних шляхів — це завжди непросте завдання: Інтерв'ю з нагоди 70-річчя академіка НАН України А. Г. Загороднього // Вісник НАН України. Київ, 2021. №1. С. 94–106.
51. Творець теоретичної і математичної фізики: до 110-річчя від дня народження академіка М. М. Боголюбова. Київ, 2019. 532 с.
52. Томазов В. Патони: родинна хроніка. Київ, 2018. 316 с.
53. Храмов Ю. О. та ін. Національна академія наук України, 1918—2018: Хронологія. Київ, 2018. 720 с.
54. Храмов Ю. та ін. Рання історія Академії наук України (1918—1921) // Вісник Національної академії наук України. Київ, 2018. №10. С. 3–16.
55. Члени-засновники Національної академії наук України: Збірник нарисів. Київ, 1998. 376 с.
56. Шаповал А. Володимир Миколайович Перетц як вчений-українознавець, дослідник рукописної та книжкової спадщини у світлі епістолярних джерел: монографія, 2020. 596 c.
57. Шемшученко Ю. С., Скрипнюк О. В. Правовий статус дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів НАН України: еволюція, сучасність та перспективи // Вісник НАН України. Київ, 2018. №9. С. 3–17.
58. Шпак А. П., Юркова О. В. Національна академія наук України // Енциклопедія історії України. Т. 7. Київ, 2010. С. 244.
59. Юркова О. В. „Реквізиція по-більшовицьки“, або як пансіон графині Левашової став власністю Української академії наук // Вісник НАН України. 2019. №9. С. 19–34.
60. Юркова О. Київська історична школа М. С. Грушевського: долі науковців // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. Київ, 1998. №1. С. 263—280.
61. Ясь О. В. Народження Академії: Коротка хроніка 1918 року, або як це було… Вісник НАН України. Київ, 2018. №11. С. 5–17.
62. Ясь О. Ідея академії в українській науковій і громадській думці кінця ХІХ — початку ХХ ст.: тексти та контексти // Український історичний журнал. Київ, 2018. №6. С. 4–32.

Джерела

1. Бібліотечний портал Національної академії наук України LibNAS UA
2. Довідка про Національну академію наук України (станом на 01.01.2021).
3. До складу Національної академії наук України обрано нових членів.
4. Загородній Анатолій Глібович.
5. Закон України „Про державний бюджет України на 2022 рік“.
6. Історія НАН України.
7. Підсумкова інформація про відзначення 100-річчя НАН України.
8. Положення про Відзнаку Національної академії наук України „За наукові досягнення“
9. Положення про Відзнаку Національної академії наук України „За підготовку наукової зміни“
10. Положення про Відзнаку Національної академії наук України „За професійні здобутки“.
11. Положення про Відзнаку Національної академії наук України „За сприяння розвитку науки“.
12. Положення про Відзнаку Національної академії наук України для молодих учених „Талант, натхнення, праця“.
13. Положення про проведення конкурсу проєктів науково-дослідних робіт молодих учених НАН України, їх виконання та цільове фінансове забезпечення», затверджене розпорядженням Президії НАН України №119 від 22.02.2013.
14. Положення про стипендії НАН України для молодих учених затверджено постановою Президії НАН України №279 від 09.12.2020.
15. Постанова Президії НАН України №97 від 03.04.1998 «Про встановлення звання Почесний доктор Національної академії наук України».
16. Постанова Президії НАН України від 09.12.2020 «Про затвердження нової редакції Положення про стипендії Національної академії наук України для молодих вчених».
17. Постанова Президії НАН України №180 від 14.09.2016 «Про затвердження Основних принципів організації та діяльності наукової установи Національної академії наук України».
18. Постанова Президії НАН України «Про Пам'ятну відзнаку на честь 100-річчя Національної академії наук України».
19. Постанова Президії НАН України від №24 від 27.03.2013 «Про порядок відбору молодих учених НАН України для заслуховування на засіданнях Президії НАН України».
20. Постанова Президії НАН України №16 від 23.01.2008 «Про символіку НАН України».
21. Статут Національної академії наук України.

Див. також

• Наука в Україні
• Президія НАН України
• Установи НАН України
• Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України
• Премії НАН України імені видатних учених України
• Список академіків НАН України
• Список членів-кореспондентів НАН України
• Список іноземних членів Національної академії наук України
• Українські науковці
• Українські науковиці
• Українські математики
• Українські жінки-математики