Гармаш Євтихій Іванович
| Гармаш Євтихій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 25 серпня (6 вересня) 1884  Брагинці, Варвинський район, Україна |
| Помер | 14 квітня 1938 (53 роки) в'язниця НКВС СРСР ·розстріл |
| Країна |  Російська імперія УНР.svg){kind=small} СРСР |
| Місце проживання | м. Лохвиця Полтавської області |
| Діяльність | політик, чиновник |
| Відомий завдяки | член Української Центральної Ради |
| Партія | Соціалісти-революціонери, Українська комуністична партія (боротьбистів) |
Євтихій (Явтух) Іванович Гармаш (25 серпня 1884 (ст. ст.), с. Брагинці — 14 квітня 1938, в'язниця НКВС СРСР) — український політичний та громадський діяч, член Української Центральної Ради. Жертва Сталінського терору.
Народився 25 серпня 1884 року (за старим стилем) в селі Брагинці (зараз — Прилуцький район Чернігівської області) в селянській родині.[1] Здобув середню освіту.[2]
У 1917—1918 роках був членом партії есерів. У червні 1917 року на Першому Всеукраїнському селянському з'їзді як член ЦК Української селянської спілки був обраний від Полтавської губернії до Всеукраїнської ради селянських депутатів та став членом 3-го складу Української Центральної Ради.[3]
У 1918—1920 роках Євтихій Гармаш, імовірно, був членом Української комуністичної партії (боротьбистів).[4]
У 1920-х роках Євтихій Гармаш очолював Лохвицьку кооперативну профшколу, реорганізовану в 1930 році в Лохвицький технікум радянського будівництва. Коли ж у липні 1931 року технікум радбудівництва був реорганізований у Лохвицький педагогічний технікум, Євтихій Іванович став його першим директором.[1] Але ненадовго, до жовтня того ж року.[5] Після цього він ще завідував Лохвицьким районним відділом охорони здоров'я, учителював у Ручківській школі (с. Ручки).[4][6]
Але вже на початку 1930-х років починаються цькування — колишні «соратники» Євтихія Гармаша по Лохвицькому повітовому (згодом — районному) комітету КП(б)У «пригадують йому все»: як він у 1918 році в залі лохвицького нарбуду «виступав проти більшовиків, з піною в роті розпинався за Центральну Раду», як «радо вітав петлюрівців, <…> з хлібом і сіллю організував їм зустріч» (із анонімної статті в газеті «В соціалістичний наступ» № 116 (573) від 18.09.1934 року).[4]
27 січня 1938 року Євтихій Гармаш був заарештований, а вже 21–23 березня 1938 року засуджений Особливою трійкою при Управлінні НКВС Полтавської області за статтями 54-10, 54-11 Кримінального Кодексу УРСР до розстрілу з конфіскацією майна.[7] Вирок було виконано 14 квітня 1938 року.[2]
26 червня 1957 року Полтавським обласним судом Євтихій Гармаш був реабілітований.[7]
- ↑ а б Кущ О. М. Гармаш Євтихій Іванович: біографічна розвідка // Волинський музейний вісник: Наук. зб.: Вип. 14. / Департамент культури, молоді та спорту Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; каф. музеєзнавства, пам’яткознавства та інформ.-аналіт. діяльн. ВНУ імені Лесі Українки; упоряд. Є. І. Ковальчук. Луцьк: ПП «Волинська друкарня», 2024. С. 135–138.
- ↑ а б Національний банк репресованих. Запис №161522. Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». 11.10.2013. Процитовано 13 серпня 2025.
- ↑ Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 1 : Доба Центральної Ради. Ужгород : Накладом О. Цюпки : б. в., 1932. С. 84.
- ↑ а б в Олександр Панченко (28.11.2022). Дослідник великого голоду Поль Половецький – Про ґеноцид як «масове голодове народовбивство українців». Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 13 серпня 2025.
- ↑ З минулого – у сьогодення… Кременчук. 2006. С. 10.
- ↑ Олександр Панченко (24.02.2010). До чергової річниці від дня Уродин П. П. Плюйка c. Білогорілка. Віртуальна газета «Вікна» м. Лохвиця. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 13 серпня 2025.
- ↑ а б Український мартиролог ХХ ст. Гармаш Євтихій Іванович. Державна архівна служба України. Процитовано 13 серпня 2025.