Геннаді Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геннаді Григорій Миколайович
Народився 18 (30) березня 1826 або 1826[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 26 лютого (9 березня) 1880 або 1880[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
·пневмонія
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність письменник, бібліограф, бібліофіл, історик літератури
Галузь бібліографічна діяльністьd[2], історія літератури[2] і Бібліофілія[2]
Знання мов російська[3][2][4]

Геннаді Григорій Миколайович (18 (30) березня 1826(18260330), Петербург — 26 лютого (9 березня) 1880, Петербург) — російський бібліограф, книгознавець, літературознавець. Йому належить ідея бібліографічного зведення російської книги. Автор бібліографічних праць з різних галузей. Один з перших бібліографів творів О. С. Пушкіна (зокрема, перекладів його творів українською мовою) та М. В. Гоголя. Уклав «Покажчик бібліографічних відомостей про визначних людей Малоросії» (1855).

Біографія[ред. | ред. код]

Григорій Геннаді народився 18 (30) березня 1826(18260330) у Санкт-Петербурзі. Предки його були греками. Дід його, переселившись до Росії, служив при дворі Катерини II. У 1810 році він одержав диплом на дворянство і герб. Батько Григорія, Микола Олександрович (1796—1865) служив перекладачем у канцелярії Міністерства Іноземних Справ. У 1820-х роках він вийшов у відставку й переїхав до Москви.[5]

Дитинство Г. Геннаді провів у батьківському маєтку, селі Юшино Смоленської губерні, Сичовського повіту. Початкову освіту здобув у Сичовському повітовому училищі, потім виховувався у Москві у пансіоні. Потім вступив до Московського університету, з якого згодом перевівся до Петербурзького університету. З 1851 року служив у Санкт-Петербурзькій Палаті Державного майна канцелярським чиновником, з осені 1851 року — на посаді почесного смотрителя Сичовського повітового училища. З 1961 по 1863 роки служив мировим посередником 2-ї дільниці Сичовського повіту, перебуваючи при цьому на посаді директора по Тюремному комітету Сичовського відділення і працюючи у земстві в ролі гласного. Дослужившись до чина надворного радника, він вийшов у відставку.[5]


Праці[ред. | ред. код]

  • Література російської бібліографії (1858),
  • Довідковий словник про російських письменників і вчених, які померли у XVIII та XIX ст., і список російських книг з 1725 по 1825 (1876—1908, вийшли 1-Зтт., 4-й лишився в рукопису). У цьому виданні містяться широкі відомості про українських письменників, учених, громадсько-культурних і релігійних діячів (П. Гулака-Артемовського, І. Котляревського, Є. Гребінку, Г. Квітку-Основ'яненка, А. Метлинського, І. Рижського, Петра Могилу, Інокентія Гізеля та інших), у статтях про письменників подаються короткий життєпис і бібліографія.
  • Покажчик бібліографічних відомостей про визначних людей Малоросії (1855),
  • Російські книжкові рідкості (1872),
  • Список російських книг, надрукованих за межами Росії (1875).

В журналі «Русский архив» опублікував біографічний нарис про Т. Шевченка (1864).

Література[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в Catalog of the German National Library
  2. а б в г Czech National Authority Database
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. CONOR.Sl
  5. а б У. Г. Иваскъ. Григорій Николаевичъ Геннади (обзоръ жизни и трудовъ). — М.: Изданіе Л. Э. Бухгеймъ. — 1913. (рос. дореф.)