Глібль

Глібль — давньоруське місто у Чернігівському князівстві.

Ймовірно, було засноване наприкінці 11 століття. Мало потужні укріплення.

Згадується у літописах двічі.

Перша згадка у літописі датована 20 вересня 1147 року: «Коли ж Ізяслав Давидович, і Святослав Ольгович, і половці почули, що Ізяслав уже з’єднався з братом Ростиславом і вони обидва йдуть до них, то на ту ніч половці пішли од них в Половці, і мало половців зосталося в них. І самі вони пішли на [город] Глібль до Чернігова»

Друга і остання літописна згадка датована 22 грудня 1158 року: «Княгиня ж утекла до зятя Гліба [Юрійовича] в Переяславль, а звідти поїхала на Городок [Остерський], та на Глібль, та на Хоробор, та на Ропеськ».

Місто було знищене 1239 року монголо-татарами.

У 1630-х роках на місці давнього Глібля виникло село Красний Колядин, біля якого існує городище.

Історія археологічни досліджень

1838 історик М. С. Арцибашев ототожнив Глібль із городищем, розміщеним на південній околиці села Красного Колядина, на високому мисі лівого берега річки Ромен і її притоки річки Красної (урочище Замок). Південна похила частина мису відрізана замуленим тепер ровом і валом висотою 5 м. На плато знаходиться вузький в'їзд з боку річки (у давнину, напевне, був захищений вежею). У 19 столітті красноколядинський вал розкопувався археологом Т. В. Кибальчичем - тепер відомий як Розрита Могила. За ним містилося городище Гуляй-Городок (бл. 0,58 га), з півночі укріплене двома валами і ровом між ними, від яких тепер залишилося небагато. Через це його майданчик злився з майданчиком городища Замок, розміщеним дещо на північ від першого. Другий майданчик (Замок) на півночі відділений від основного мису поперечним яром шириною до 30 м і з'єднується з плато вузьким перешийком, по якому проходив в'їзд. Тут же був вал висотою 2,6 м (зберігся невеликий його відтинок у північно-східному куті). Схил на 4—6 м нижче рівня майданчика скошений. Городище мало в плані під трикутну форму (190 X 75—100 м).

Основа мису називалася «Велика красноколядинська фортеця» і була оточена потужним валом, від якого залишилися незначні рештки з західного боку.

Городище мало форму прямокутника (350 х 250 м, площа бл. 11 га) і було цілком перебудоване в пізньосередньовічний час. Зайняте садибами. Городище (м. Красне) вперше описане в дорожніх замітках Павла Алеппського (серед. 17 ст.). У 18 ст. воно описане О. Ф. Шафонським.

До точки зору М. С. Арцибашева про ототожнення красноколядинського городища з Гліблем приєдналися історики та археологи М. П. Погодін, Філарет (Гумилевський), П. В. Голубовський, О. М. Лазаревський, А. М. Насонов, О. К. Зайцев, В. П. Коваленко. Дехто з істориків (М. М. Карамзін, К. О. Неволін) пов'язували його з с. Старим Глібовим у південно-західній частині Чернігівської губернії, інші (М. І. Надєждін, М. П. Барсов, Д. І. Баталій) — з с. Твердохлібами Роменського повіту Полтавської губернії.

Городище багато разів розкопувалося археологами. Культурний шар перемішаний майже повністю (потужність 0,7—1,8 м). Він містить кераміку 1 тис. до н. є., 8—13, а також 16—18 ст.

Джерела

• Голубовський, П.В. Де знаходилися міста, що існували у давньоруський час: Воргол, Глебль, Оргощ, Сновськ, Уненіж, Хоробор? // Журнал Міністерства Народної Освіти. Сьоме десятиліття. Ч. CCCXXXXVII. 1903.
• Коваленко В.П. Глебль, літописне місто [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 113. — ISBN 966-00-0405-2.