Гобсек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гобсек
Gobseck
BalzacGobseck01.jpg
Ілюстрація Едуара Тудуза
Жанр Повість
Автор Оноре де Бальзак
Мова французька мова
Опубліковано 1830
Окреме видання 1830
Попередній твір Béatrix[d]
Наступний твір A Woman of Thirty[d]

Гобсек (фр. Gobseck) — Повість Оноре де Бальзака, надрукована вперше в 1830, відкриває епопею «Людська комедія» як частина "Сцен приватного життя". Основною темою повісті є влада грошей, а головним персонажем, навколо якого відбуваються всі дійства, є лихвар Гобсек.

Повість спочатку була надрукована у 1830 частинами (en ébauche) в журналі «Ля Мод» під назвою «Лихвар», потім окремим томом у видавництві мадам Делоне під новою назвою «Небезпека непослуху». У 1835 назва змінилася на «Батечко Гобсек», теперішня назва «Гобсек» утвердилася з виходом у світ «Людської комедії» в 1842.

Теми[ред. | ред. код]

Повість багатопланова. На поверхні розповідь про одруження Камілли де Гранльє, доньки віконтеси де Гранльє, з графом Ернестом де Ресто, інша тема — зображення жадоби, яку уособлює лихвар Жан-Естер де Гобсек, але понад усе це картина всього суспільства, в якому панують гроші. Дія відбувається в період Реставрації Бурбонів, приблизно у 1829. Аристократія на той час повернула собі положення втрачене під час Французької революції, але в суспільстві правили гроші. Багата буржуазія прагнула поріднитися із розореним дворянством, усе купувалося й продавалося. Саме поклоніння грошей виходить у романі на перший план.

Сюжет[ред. | ред. код]

Розповідь починається в салоні мадам де Гранльє розмовою господині з родинним другом адвокатом Дервілем. Дервіль чув розмову мадам де Гранльє зі своєю донькою Каміллою, й довідався, що Камілла закохана в молодого Ернеста де Ресто, сина Анастасії де Ресто, при народженні Горіо. Мадам де Гранльє невдоволена цим коханням, оскільки мати Ернеста розтратниця, пов'язана незаконним зв'язком з Максимом де Траєм, заради якого розтринькала свої статки. Втім, це тільки відмовка, справжня причина в тому, що в Ернеста нема грошей.

Дервіль приходить на допомогу Каміллі — Ернест нещодавно зумів повернути собі родинну спадщину. Розповідь про те, як це сталося, повертає читача в часи, коли молодий адвокат-початківець Дервіль, познайомився з Жаном-Естером де Гобсеком, лихварем. Ці два персонажі з'являються в багатьох романах «Людської комедії», хоча б у вигляді згадок: «Полковник Шабер», «Розкоші та злидні куртизанок» та інших.

Дервіль познайомився з Гобсеком давно, коли вони обидва мешкали в одному дешевому пансіоні. Гобсек вже тоді жив відлюдькувато й розмовляв тільки з Дервілем, розповідаючи йому історії зі свого ремесла, приправлені цинічною філософією. Згодом Дервіль зумів викупити адвокатську практику, взявши під здирницькі відсотки позику в Гобсека.

Дервіль продовжує свою розповідь, оповідаючи про те, як він познайомив із Гобсеком франта Максима де Трая, який сподівався позичити в лихваря гроші. Гобсек відмовився дати позику графу, зважаючи на його 300 тис. франків боргів і ні сантиму за душею. Максим де Трай, утім, залучив до справи жінку, свою коханку, графиню де Ресто. Йому вдалося награними стражданнями умовити графиню взяти в Гобсека позику, з невиправдано великою заставою.

Чоловік графині довідався про аферу й з'явився до Гобсека, вимагаючи повернути заставу. Гобсек радить графу сховати гроші від дружини-марнотратниці, начебто передавши майно надійній людині, в ролі якої пропонує себе. Посередником у справі виступає Дервіль.

Не отримавши від де Ресто розписки про фіктивність операції з передачею майна, Дервіль відвідує графа. Той важко хворий. Графиня де Ресто робить усе можливе, щоб не допустити адвоката до чоловіка. Вона вже розірвала стосунки з Максимом де Траєм. Не маючи змоги зустрітися з Дервілем, граф хоче передати документи сину, але графиня перешкоджає й цьому. Перед смертю графа де Ресто вона на колінах благає у чоловіка прощення, але марно. Граф помирає, а наступного дня Гобсек з Дервілем застають в його будинку страшну картину — графиня перевернула все догори ногами, шукаючи заповіт. Почувши кроки людей, вона жбурляє у вогонь документи, призначені Дервілю, внаслідок чого Гобсек стає власником усього майна покійника.

Гобсек вступив у володіння новими маєтками. Дервіль звертався до нього з благанням зглянутися над графинею та її дітьми, але лихвар цинічно відповідав, що «біда навчить» — він поверне спадщину Ернесту тільки тоді, коли той пізнає ціну грошам і людям.

Розповідь Дервіля закінчується його останнім візитом до Гобсека, коли той уже помирав. Дервіль хотів ще раз спробувати вблагати лихваря, щоб допомогти молодим закоханим. Під кінець життя жадібність Гобсека перетворилася в божевілля — його будинок став звалищем накопичених речей. Але старий скнара вже на порозі смерті. Перед смертю він заповідає все своє майно Дервілю, а замок де Ресто повертає Ернесту. Таким чином Ернест повернув свій маєток.

Вислухавши розповідь Дервіля віконтеса де Гранльє наче погоджується, якщо Ернест дуже багатий.

Гобсек[ред. | ред. код]

Уже при першій зустрічі з Дервілем він був глибоким старим дуже помітним зовнішнім виглядом — з «місячним ликом, завжди гладеньким волоссям, жовті, як у тхора». Про його минуле майже нічого невідомо, але ясно, що він багато побачив і пережив. Сам він стверджує, що життєві труднощі, проблеми та невдачі зміцнюють людину, роблять її неприйнятною до нових проблем. В повісті є припущення, що Гобсек в молодості був буканьєром, тобто піратом. Через притаманні йому збиткові та непримиренні інтереси Гобсека називають "людина-вексель", "золотий істукан". Раз у тиждень він зустрічався з іншими великими лихварями. Лихварі поділяють сфери впливу (коло клієнтів кожного лихваря) — Гобсек вважається дуже поважним і обслуговує аристократію, "золотого юнацтва", акторів та інших марнотратників життя. Не раз ці "друзі" намагалися ошукати його, але "місяцеликий" завжди вишукано виходив з цих ситуацій. Його погляди на життя дуже цинічні, проте він вражає гострим холодним розумом, умінням безсердечно зводити рахунки.

Екранізації[ред. | ред. код]

«Гобсек» двічі екранізувався в Радянському Союзі в 1936, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987, режисер Олександр Орлов.

Українською мовою[ред. | ред. код]

Аудіокниги українською мовою:

іОноре де Бальзак, Гобсек & Шагренева шкіра (1831) [MP3]