Голка хірургічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Атравматична голка з поліпропіленовою ниткою в голкотримачі

Голка хірургічна — це загальний хірургічний інструмент, що використовують для з'єднання та фіксації тканин під час виконання оперативного втручання.

Належить до підгрупи інструментів для з'єднання тканин.

Виготовляють їх із високоякісної нержавіючої сталі. Деякі види одноразових голок можуть виготовляти з інших видів металу.

Будова хірургічної голки: гострий кінчик, тіло і вушко. Хірургічні голки бувають різного розміру: за діаметром (товщиною), за крутизною згину.

Товщина хірургічної голки' позначається № 1-12 (16), чим більший номер, тим менший діаметр (наприлад, № 2 — 1,4 мм, № 12 — 0,7мм).

Крутизну згину (вигину) голок позначають кутом сектора — 100–180 ° градусів (або дробовим представленням від загальної довжини уявного кола — 1/3, 2/3, 1/4, 3/4 і т. д.). Прямі голки майже не використовуються.

Різновиди хірургічних голок (знизу-догори: округла, гачкоподібна, пряма)

Класифікація[ред.ред. код]

Види хірургічних голок, за механізмом дії на тканини: ріжучі, колючі, атравматичні, комбіновані.

Колючі голки мають кругле січення, ріжучі — трикутне, квадратне, 5-гранне та інш. січення, причому, ребра (грані) голок загострені, тому такі голки не тільки колять але й ріжуть тканини — звідки власне і їх назва.

Інша особливість х.голок у будові вушка. У ньому наявно 2 отвори, які розташовані поруч. Нижній — як у звичайної голки (швейної), верхній — на кінчику вушка має спеціальну будову, що дозволяє легко, за лічені секунди, «нанизувати» голку на нитку. Така будова колючих та ріжучих голок зумовлює те, що при проходженні наскрізь, вушко додатково травмує навколишні тканини. Щоб уникнути такої травматизації придумали атравматичні голки — вони не мають узагалі отворів, нитка впаяна в кінчик голки і є її продовженням.

Інші голки[ред.ред. код]

Також до хірургічного інструментарію з групи голок, належить Лігатурна голка Дешана — використовують для накладання лігатур. Будова цієї голки зовсім не подібна на голки, як такі. Це такий собі синтез хірургічної голки та ручки-тримача. Причому, голка має лише один класичний отвір (вушко) для зарядження нитки.

Інструмент має кілька модифікацій відповідно до функціональних потреб: лівобічний та правобічний; гострокінцевий та тупокінцевий.

Залежно із якого боку зручно операторові заводити лігатуру, використовують ліво- або право- бічний інструмент.

У випадку, коли лігатуру потрібно провести через мягкі тканини, використовують гострокінцеву л.г., котра завдяки своїй гостроті, при певних зусиллях, може проколювати тканини.

Див. також[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  1. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (c.163) ISBN 5-11-003837-6
  2. Кіт О. М. та інш. Медсестриство в хірургії.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 494 с.(c.111) ISBN 966-7364-92-5