Голова професора Доуеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Голова професора Доуеля»
Автор Олександр Бєляєв
Назва мовою оригіналу Голова профессора Доуэля
Країна СРСР СРСР
Мова російська
Жанр наукова фантастика
Видано 1925
Наступний твір Володар світу

«Голова́ профе́сора До́уеля» — науково-фантастичний роман російського радянського письменника-фантаста Олександра Бєляєва, один із найвідоміших творів письменника.

Історія[ред. | ред. код]

Перший варіант у вигляді оповідання був опублікований в виданні «Рабочая газета» в 1925 році. Роман був вперше опублікований у тому ж році в журналі «Всемирный следопыт». Бєляєв, який в періоди загострення хвороби бував повністю нерухомим, називав його автобіографічною історією: хотів розказати, «що може відчути голова без тіла».

Сюжет[ред. | ред. код]

Головні події сюжету розкриваються навколо Марі Лоран — молода лікарка, яка отримала запрошення на роботу до лабораторії професора Керна. Її завданням був догляд за головою професора Доуеля, відомого лікаря-хірурга. Вперше вона побачила голову, яка була закріплена на квадратній скляній дошці. Це справило на дівчину надзвичайне та важке враження, адже голова була повністю відділена від тіла. Трохи пізніше згадується, що професор Доуель проводив операції по пересадці голови на собаках. Він хотів провести аналогічні експерименти на людині, але не встиг — вчений страждав на бронхіальну астму. Під час одного з різких загострень хвороби він помер, але його врятував його друг та асистент — професор Керн, відділивши голову Доуеля від тіла.

Таким чином, в обов'язки Марі входило слідкувати за станом голови, а також щодня приносити їй купу медичних журналів. З часом між нею та головою, яка могла відповідати лише мімікою обличчя, встановлюються досить дружні відносини. Одного разу голова попросила відкрити кран, який вів до одного з балонів. Професор Керн заборонив його відкривати, тому що начебто при його відкритті голова миттєво помре. Але голова професора Доуеля вмовила Марі це зробити і дівчина зрозуміла, що у цьому балоні не отрута, а усього лише стиснене повітря завдяки якому голова могла розмовляти.

Керн за допомогою професора Доуеля успішно повторив експеримент по відокремленню людської голови від тіла. Цього разу операція проводилася над двома загиблими людьми: Тома Бушем, робочим, який потрапив під автомобіль та Бріке, співачкою з бару, в яку влучила куля. Обидві голови вижили після операції, але життя без тіла було для них нестерпним. Бріке вдається вмовити Керна провести ще більш надзвичайну операцію: приєднати її голову до нового тіла. Той погоджується і зосереджується на пошуках тіла, яке підійшло б для цього. Одного вечора трапляється залізнична катастрофа, яка забирає життя десятків людей. З поміж тіл загиблих професор знаходить два тіла, які підходять за усіма параметрами. Одне з них належить відомій італійській співачці Анжеліці Гай. До нього Керн приєднує голову Бріке. Незабаром, дізнавшись про розмови голови професора та Марі, Керн забороняє їй йти додому під погрозою вбити голову професора Доуеля шляхом перекриття доступу повітря. Марі погоджується і лабораторія Керна стає для неї в'язницею.

Через кілька днів після операції Бріке вже в змозі розмовляти, а незабаром — вставати та ходити. Вона хоче якомога скоріше знову побачити своїх друзів, але Керн налаштований не випускати її з лабораторії. Тому Бріке тікає через відчинене вікно. Через невеликий проміжок часу вона зустрічається зі своїми друзями — Рудою Мартою та її чоловіком Жаном (зламщиком сейфів) та разом їдуть з міста подалі від переслідування поліцією.

Вони опиняються на узбережжі, де випадково зустрічаються із Арманом Ларе та Артуром Доулем.

Персонажі[ред. | ред. код]

Професор Доуель Марі Професор Керн Джон

Посилання[ред. | ред. код]