Портал:Фантастика
![]() ![]() Фантастика (від дав.-гр. φανταστική — мистецтво уяви, фантазія; англ. fantastic) — жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. Основною ознакою фантастики є наявність у творі фантастичного допущення — фактора, який не зустрічається або неможливий в реальному світі. ::::::::::::::::читати далі |
Необхідні статті: Аторокс[fi] • Баррі Молзберґ[de] • Бетті Баллантайн • Брама Анубіса[en] • Волден два • Втеча Лоґана[en] • Горянин (телесеріал) • Дівчина, що стрибала крізь час[en] • Жеронімо Монтейро • Жорж-Жан Арно[fr] • Канопус в Аргусі: архіви• Кроуфорд Кіліен[en] • Милорад Янкович • Надзавдання • Олаф Шпіттел[de] • Остання людина[en] • Потвори • Слободан Шкерович • Там, де до пізньої пори птахи так солодко співали • Тривале завтра • Хесус де Арагон • Чарльз Ґрант[en] • Слободан Шкерович • Янець Менцигер • Японія тоне (фільм, 2006)
Української тематики: Аурентина (цикл творів) • Блакитна планета • Годованці Сонця • Де ти, плането Райдужна? • Діти безмежжя • Загнуздані хмари • Земля світлячків • І стіни пахнуть сонцем • К7 • На каравелі "Улюбленець Нептуна" • Над планетою – «Левіафан» • Нотатки з майбутнього • Писар Східних воріт притулку • Планета для робінзонів • Подорож буде небезпечною • Посада у всесвіті • Пролог • Спадкоємець Безсмертного • Три сезони мейстри, або Нормальний дурдом • Троє на Місяці • Феномен Фенікса • Хто ти? • Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія • Чаша Амріти • Чистилище (Репортаж з того світу) • Тематичне поповнення: Книги • Критики, редактори та видавці фантастики • Письменники-фантасти • Телесеріали • Письменниці-фантасти • Фільми • Фантастика за країною • Фантастика за роками • Червоні посилання за темою
![]() ![]() Ча́рльз Ма́йкл «Чак» Пола́нік (англ. Charles Michael «Chuck» Palahniuk, укр. Палагнюк; нар. 21 лютого 1962, Паско, Вашингтон) — американський сатириr та письменник-фантаст і вільний журналіст українського походження, що живе в Портленді, Орегон. Більшості він відомий за відзначеним багатьма преміями романом «Бійцівський клуб» (англ. Fight Club), який пізніше було екранізовано Девідом Фінчером. Поланік має одну з найбільших спільнот послідовників в Інтернеті, що створена на його офіційному сайті. Творчість Поланіка, схожа за стилем на Брета Істона Елліса, Ірвіна Велша і Дугласа Копленда, зробила його одним з найпопулярніших романістів Генерації Х.::::::::::::::::читати далі |
![]() |
![]() ![]() Фредерик Пол (англ. Frederik Pohl; 26 листопада 1919, Нью-Йорк — 2 вересня 2013) — американський письменник-фантаст, футурист, автора роману «Chernobyl» (Чорнобиль) і ще понад 70 романів та збірок. Пол - лауреат премії Гросмейстер фантастики (1993) та введений до Залу слави наукової фантастики (1998). Романи англійською мовою Ф.Пола отримали нагороди Неб'юла і Г'юго та багато інших. Фредерик Пол народився в Нью-Йорку. Ріс і навчався в Брукліні (спочатку — публічна школа, потім — технічне училище). В 17 років взяв участь в Першому Всесвітньому конвенті фантастів (Філадельфія), у 19 років разом з А. Азімовим, С. Корнблатом (Cyril M. Kornbluth), Д. Найтом (Damon Knight) заснував товариство футуріанців. У цей же час почав видавати два науково-фантастичні журнали — «Astonishing Stories» і «Super Science Stories», де публікував під різними псевдонімами і свої власні твори. Після служби у ВПС США (1943–1945) довгий час був літературним агентом. До 1969 року видавав журнали «If» і «Galaxy». Під своїм власним іменем Пол почав публікуватися з 1953 року.::::::::::::::::читати далі |
![]() ![]()
|
Телевізійна фантастика «Земля 2» (англ. Earth 2) — американський науково-фантастичний телесеріал, який транслював на NBC з 6 листопада 1994 по 4 червня 1995 р. Шоу було скасовано після одного сезону з 22 епізодів. Події розгортаються навколо подорожі невеликої експедиційної групи під назвою «Проєкт Едем» до планети земного типу, що називається G889, у спробі знайти ліки від хвороби під назвою «синдром». Серіал створений Майклом Дагганом, Керол Флінт, Марком Левіном і Біллі Рей, продюсери — Amblin Entertainment і Universal Television, зйомки здебільшого тривали у північній частині Нью-Мексико біля Санта-Фе..::::::::::::::::читати далі |
Кінофантастика ![]() Скажений Макс (англ. Mad Max) — австралійський бойовик-антиутопія режисера Джорджа Міллера. У ролі Макса — Мел Гібсон, тоді ще мало відомий широкій публіці. Кінострічка Джорджа Міллера стала справжньою сенсацією у всьому світі. Вона була буквально задарма продана американцям для світового кінопрокату і в результаті принесла гігантські на той час прибутки у розмірі ста мільйонів доларів. Таким чином, нікчемний бюджет (всього лише $ 350 тисяч) був перевершений майже в 286 разів. Завдяки цьому «Скажений Макс» навіть був включений у 1998 році до Книги рекордів Гіннесса як найприбутковіший фільм на світі. Не дивно, що після такого грандіозного успіху потім були зняті Джорджем Міллером ще три продовження про «Скаженого Макса». Події фільму відбуваються у недалекому майбутньому Дорога стала способом існування. І дала багатьом можливість проявляти свої найжорстокіші інстинкти. Порядок на дорозі забезпечують Головні силові патрулі (Main Force Patrol). Задля захисту мирних жителів впроваджена комендантська година, щоправда законодавство слабке і MFP не має змоги побороти злочинність.::::::::::::::::читати далі |
![]()
|
![]()
|
![]() «20 000 льє під водою» (англ. 20,000 Leagues Under the Sea) — американський фантастичний фільм 1954 року, знятий за мотивами однойменного роману французького письменника Жуля Верна режисером Річардом Флейшером. Визнаний одним із кращих досягнень студії Disney в жанрі пригодницького ігрового кіно й стимпанк. Картина удостоєна двох премій Оскар. Перший ігровий фільм студії Волта Діснея, знятий у новому анаморфованому форматі CinemaScope Картина була тепло сприйнята критикою і глядацькою аудиторією. Фільм ознаменував прорив студії Walt Disney на новий для себе ринок ігрового кіно. Найдорожчий проєкт для студії на той час, який вимагав значних інвестицій у створення нових виробничих потужностей і наймання персоналу. Декорації картини згодом послужили основою для популярних атракціонів в мережі парків розваг Діснейленд..::::::::::::::::читати далі |
Фантастичне образотворче мистецтво ![]() Міядзакі Хаяо (яп. 宮崎 駿, みやざき はやお; нар. 5 січня 1941, Токіо) — японський режисер анімаційних фільмів, автор численних манґа. Випускник політико-економічного факультету університету Ґакуін. Співзасновник анімаційної студії Гіблі, з квітня 2005 року — її директор. Власник Музею Ґіблі. Відомий також під псевдонімами Акіцу Сабуро (秋津 三朗) і Тереко му (照樹 務). Міядзакі Хаяо — один з найвідоміших у світі японських мультиплікаторів і анімаційних режисерів. Його часто називають азійським Уолтом Діснеєм, хоча сам аніматор не любить цього порівняння. В Японії Міядзакі прославився завдяки повнометражним мультиплікаційним шедеврам «Наусіка з Долини Вітрів» (1984), «Небесний замок Лапута» (1986), «Мій сусід Тоторо» (1988). На Заході він став відомим після випуску у 1997 році його мультфільму «Принцеса Мононоке». У 2003 році твір Міядзакі «Віднесені привидами» отримав премію Оскар за найкращий анімаційний фільм року. Останньою повнометражною роботою режисера був «Ходячий замок Хаула» (2004)..::::::::::::::::читати далі |
Події:
Народилися:
Nathaniel Hawthorne (1804-1864) Thomas March Clark (1812-1903) Carolus Duran (1837-1917) A. Nelson Seaforth (1848-1933) David Murray Smith (1865-1952) A. I. Keller (1866-1925) John O'Hara Cosgrave (1866-1947) Ella Dolbear Lee (1866-1954) E. S. Rice (1868-1925) Albert Kinross (1870-1929) Henri Thiriet (1873-1946) Frank C. Papé (1878-1972) John Rae (1882-1963) Major General E. B. Gregory (1882-1961) Heikki Toppila (1885-1963) G. W. J. Blume (1889-1955) George Godwin (1889-1974) Gontran Ranson (1891-1977) Aylmer Vallance (1892-1955) Francis Flagg (1898-1946) Benjamin Péret (1899-1959) Guy Endore (1900-1970) Elmer J. Carpenter (1907-1988) Fred Grove (1913-2008) John Elliot (1918-1997) Nancy Freedman (1920-2010) Patrick Tilley (1928) Kay Nolte Smith (1932-1993) Larry Ashmead (1932-2010) Emily Alward (1935-2011) Gene Brewer (1937) Susan Trott (1937) Richard Rhodes (1937) Stephen Mooser (1941) Peter Crowther (1949) David Robbins (1950) Eileen Goudge (1950) D'Maria Scaglione (1952) Rolf Giesen (1953) Fred Kaplan (1954) Kisma Stepanich (1958) Richard Garriott (1961) Jane Mendelsohn (1965) Sydney Laine Allan (1966) Christopher McKitterick (1967) Andy Walker (1967) Jordan Sonnenblick (1969) Boris Bockstahler (1969) Lori Michelle (1973) David Petersen (1977) Aurelio Rico Lopez, III (1978) Ruth Lampi (1978) Jenna Burtenshaw (1980) Milena Wójtowicz (1983) Померли:
Peter Tybus (None-2003) Theodor Storm (1817-1888) James William Barlow (1826-1913) Peter Guthrie Tait (1831-1901) G. V. Schiaparelli (1835-1910) Alvey A. Adee (1842-1924) Carolus d'Harrans (1863-1907) Minna Irving (1865-1940) Monteiro Lobato (1882-1948) Grant Overton (1887-1930) Alan Seeger (1888-1916) Erwin Blumenfeld (1897-1969) Theodora Kroeber (1897-1979) Eric Hatch (1901-1973) Haakon Chevalier (1902-1985) Louis Wolfe (1905-1985) Ilya Varshavsky (1908-1974) August Derleth (1909-1971) R. Isip (1911-1979) Illa Tanner (1914-2015) Heinrich Schirmbeck (1915-2005) Val Biro (1921-2014) Evelyn E. Smith (1922-2000) Eric Sykes (1923-2012) Joan Bodger (1923-2002) Ray Houlihan (1923-1991) N. K. Hemming (1928-1960) Janwillem van de Wetering (1931-2008) Pamela Ropner (1931-2013) Norman Adams (1933-2014) Henrik Stangerup (1937-1998) Larry Burkett (1939-2003) Thomas M. Disch (1940-2008) Chris Bunch (1943-2005) C. J. Henderson (1951-2014)
Фантастичні твори «Острів Крим» (рос. Остров Крым) — фантастичний роман Василя Аксьонова. Написаний в 1979 р., виданий після переїзду автора в США в 1981 р. Жанр — альтернативні історія та географія, політична сатира. Роман написаний в 1977–1979 рр., частково під час перебування Аксьонова в Коктебелі Перше видання відбулося в американському видавництві «Ardis Publishing» у 1981 р. У СРСР вперше «Острів Крим» опублікований в 1—5 номерах журналу «Юність» за 1990 р. і став «головним всесоюзним бестселером року», а Аксьонов — лауреатом літературної премії журналу «Юність» за той рік. Журнальна версія була проілюстрована малюнками Михайла Златковського. Роман неодноразово перевидавався в авторській редакції. Письменник присвятив роман пам'яті своєї матері — Євгенії Гінзбург..::::::::::::::::читати далі |
![]() |
![]() ![]()
|
![]() |
![]() |
|